Економічна сутність і класифікація капіталу підприємства, принципи його формування

    Безумовно, результати приведеного розрахунку носять наближений характер. У дійсності буде існувати погрішність обчислених оцінок, що буде визначати точність прогнозу. Крім того, зміна показників характеризується деяким тимчасовим процесом. На динаміку цього процесу і кінцевий результат будуть впливати  різні фактори, до числа яких відносяться: політична ситуація, діяльність спекулянтів на фондовій біржі, державна податкова і кредитно-грошова політика, чекання інвесторів, ринкова кон'юнктура й ін.

    Однак незважаючи на оцінний характер отриманих результатів, використана методика розрахунку вірно відбиває тенденцію зміни і дає науково обґрунтований прогноз про значення фінансових показників у майбутньому.  

 

Висновок. 

      Для логічного завершення курсової роботи зробимо й узагальнимо висновки з проблем теми, порушених у тексті роботи.

      Якщо  прямо відповідати на запитання "Яка роль власного капіталу у  фінансовому забезпеченні діяльності підприємства?" - то відповідь буде тільки одна – власний капітал  відіграє першочергову роль у фінансовому забезпеченні підприємства. 

     Власні  фінансові ресурси для кожного  підприємства  є тієї життєво  необхідною частиною, без якої неможлива  ні робота, ні подальше існування підприємства. Не даремно, серед класифікації загального капіталу, саме розподіл на власний і позиковий капітал стоїть на першому місці.

      Наявні  власні засоби дозволяють підприємству використовувати їх як за своїм розсудом, так і в окремих випадках по законодавчо встановлених напрямках. Усе залежить від джерела такого фінансування за рахунок елементів власного капіталу. Розглядаючи джерела фінансування можна помітити, що:

1. За рахунок статутного капіталу можна формувати ряд необоротних засобів, тобто він повинний завжди знаходитися в розпорядженні організації. Його збільшення і зменшення твердо закріплено законодавчо. Як джерело фінансування статутний капітал працює в двох випадках:

- При  становленні підприємства;

  - При додатковій емісії  акцій чи залучення додаткових паїв.

     Це  означає, що як джерело фінансування статутний капітал працює досить рідко. Якщо при становленні підприємства він є основою для його організації і початку господарської діяльності, то залучення засобів на вже працюючому підприємстві переслідує визначені цілі:

- Залучення  додаткового капіталу (у випадку,  якщо ціна залучення засобів з інших джерел робить їх недоступними, або потрібно залучити значну кількість засобів для фінансування інвестиційного проекту);

  - Зміна  структури капіталу.

     В останньому випадку перед керівництвом може виникнути проблема, що при  новому випуску акцій (паїв) можуть відбутися істотні зміни в структурі власників, і не завжди ці зміни можуть позитивно відбитися на подальшому положенні підприємства.

2. Додатковий капітал узагалі складно вважати джерелом фінансування діяльності підприємства, тому що він утвориться в основному за рахунок майна, придбаного підприємством за рахунок прибутку чи його переоцінки, а також різних надходжень, закріплених законодавством України. В основному додатковий капітал додає різницю вартості вже наявного майна і статутним капіталом. Витрату цих засобів також жорстко закріплено.
3. Резервний капітал також складно розглядати як джерело фінансування, тому що напрямки його використання для окремих організацій законодавчо закріплені, для всіх інших - закріплюються установчими документами. В основному, резервний капітал використовується на покриття непередбачених збитків, втрат і виконання своїх зобов'язань, у випадку, якщо їх виконання за рахунок інших джерел неможливо.
4. Фонди спеціального призначення в основному спрямовані на акумулювання коштів  за рахунок чистого прибутку для фінансування цільових заходів. Вони утворяться по нормах і видам, затверджуваним власниками, вони ж затверджують і напрямки використання. Так як ці фонди, як і резервний капітал, утворяться за рахунок прибутку, те їх необхідно вважати похідними джерелами.
5. Нерозподілений прибуток, як видно, є самим великим і ефективним джерелом власних засобів на підприємстві, яким воно може оперувати у своїй господарській діяльності. Однак його розмір також залежить від ряду зовнішніх і внутрішніх факторів.
6. У складі резервів по залученню власного капіталу в даний час як основний елемент можна виділити доход від здачі майна в оренду. Найбільш широке застосування орендних відносини знайшли на підприємствах, на балансі яких знаходиться численне нерухоме майно, що підходить для цієї мети. Це досить негативне явище, тому що найчастіше, здача майна в оренду ведеться за рахунок скорочення виробництва і демонтажу устаткування, що знаходиться в  приміщенні яке здається. Напевно керівництво таких підприємств або не бачить інших можливостей у використанні виробничих площ і устаткування, або в погоні за матеріальною вигодою завдають шкоди виробництву.

   У підсумку, самим головним джерелом фінансування діяльності підприємства можна назвати нерозподілений прибуток. 

   Для нових підприємств головним джерелом фінансування є статутний капітал. Однак не завжди його величина реально  відповідає потребі підприємства для  початку своєї діяльності

   Для фінансування, призначень для різних цілей, використовуються спеціальні цільові фінансові фонди, а в окремих випадках і резервний капітал.

   Хотілося  б виразити надію на те, що законодавчо  будуть зроблені зміни    реєстрації, що спрощують процедуру як, підприємства, так і додаткового залучення  засобів у статутний капітал. 

   Приведення  величини статутного капіталу до реально  необхідного рівня також може допомогти створюваному підприємству почати свою статутну діяльність і  підвищити довіру третіх осіб до підприємства, і як наслідок, до можливості залучення  необхідних ресурсів по більш низьких цінах.

 

Список  використаної літератури.

1. Закон України „Про акціонерні товариства”
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал"
3. Абалкин Л. Бегство капитала: природа, формы, методы борьбы.// Вопросы экономики, № 7, 1998 г.
4. Антология экономической классики. Состав. А. Столяров. — М.: Эконов- Ключ, 1993 г.
5. Афанасьев А.А. Кругооборот капитала в предприятии. — Л.: Экономическое образование, 1999 г.
6. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. 4-е изд. -М.: Финансы и статистика, 1997 г.
7. Бахчисарайцев Г.А. Первые уроки бухгалтерии на началах моей балансовой теории. –М.: МАКИЗ, 1996 г.
8. Глейх Е.И. Краткий курс бухгалтерского (балансового) учета. –М.: ВСЕКЗО, 1939 г.
9. Ефимов  О.В. Анализ собственного капитала //Вопросы экономики, № 8, 1998 г.
10. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка., т. 2, — М.: Русский язык, 1989 г.
11. Дранко О. Управление капиталом. //Финансовая газета, № 42, 1998 г.
12. Кальмес А. Фабричная бухгалтерия (ретроспективное издание). –М.:, МАКИЗ, 1995 г.
13. Карлин Г., Макмин А. Анализ финансовых отчетов (на основе GAAP). –М.: ИНФРА-М, 1998 г.
14. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов. –М.: Финансы и статистика, 1998 г.
15. Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет. – К., Экспо, 1998г.
16. Ле-Кутре В. Основы балансоведения. –М.: МАКИЗ, 1995 г.
17. Лемківський Л.М. Управління капіталом підприємства // Фінанси України, №7, 1997
18. Леонтьев В. Межотраслевая экономика. –М.: Экономика, 1997 г.
19. Любушин Н.А., Лещева В.Б., Дьякова В. Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. –М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999 г.
20. Маевский В. Эволюционная теория и макроэкономика. // Вопросы экономики, № 3, 1997 г.
21. Марковський С.Н. Аналіз діяльності підприємств // Економіка України, №2, 1999.
22. Маркович В.М. Функціонування підприємницького капіталу // Вісник НБУ, №5, 2001
23. Мун С.В Теория капитала // Экономический вестник № 2, 2000 г.
24. Международный бухгалтерский учет GAAP и JAS. Справочник бухгалтера от А до Я. –М.: Дело и Сервис, 1998 г.
25. Метьюс М.Р., Перера М.Х. Теорія бухгалтерського обліку. пер. с англ. — К.: Діло, 1999 г.
26. Новодворский В.Д., Хорин А.Н. Балансовое обобщение как метод бухгалтерского учета. //Бухгалтерский учет, 1995 г., № 3.
27. Овсійчук М.Ф., Сидельникова Л.Б. Фінансовий менеджмент: методи інвестування капіталу. - К.: Либіль, 1994 г.
28. Платон. Собрание сочинений. т. 4, книга 5. – М.: Мысль, 1994 г.
29. Погостинская Н.Н., Погостинский Ю.А. Системный анализ финансовой отчетности. –С.-П.: Изд. Михайлова В.А., 1999 г.
30. Рощаховский А.К. Балансы акционерных обществ. С.-П., Якорь, 1995 г.
31. Рудановский А.П. Построение баланса. –М.: МАКИЗ, 1966 г.
32. Рудановский А.П. Теория балансового учета. –М.: МАКИЗ, 1998 г.
33. Самуэльсон П. Экономика. — М.: МГП Алгон ВНИИСИ, 1992 г.
34. Система бухобліку на підприємстві. Пер. с франц. –К.: Либідь, 1995 г.
35. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. –М.: Экономика, 1962 г.
36. Сэй Ж.-Б. Трактат политической экономии. — М.: 1896 г.
37. Финансовый анализ деятельности фирмы. — М.: Ист-Сервис, 1995 г.
38. Хеддервік К. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Пер. с англ. –К.: Либідь, 1996 г.
39. Хелферт Э. Техника финансового анализа. Пер. с англ. –М.: ЮНИТИ, 1996 г.
40. Черняков А., Бирюкова М. Чистые активы предприятий: Учетный и оценочный подходы. //Финансовая газета, № 49, 1996 г.
41. Шеремет А.Д. Комплексный экономический анализ деятельности предприятия. –М.: Экономика, 1974 г.
42. Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерческих расчетов - М.: Финансы и статистика, 1996

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Додатки.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис.1.2 Склад  основних джерел формування власних  фінансових ресурсів підприємства.

 

 
Схема 1.1