Порядок укладення трудового договору

Трудовий стаж, у тому числі на пільгових умовах і за спеціальністю, взаємно визнається сторонами.

У разі остаточного виїзду трудящого-мігранта з сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить дані про тривалість роботи і заробітну плату помісячно [39, с. 80].

У разі смерті працівника роботодавець (наймач) організовує перевезення  тіла й особистого майна померлого  на територію сторони виїзду, несе всі пов'язані з цим витрати, інформує дипломатичне або консульське представництво цієї сторони з наданням матеріалів про факт смерті. Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладена в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписана від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 р. ратифікована Законом України від 11 липня 1995 р. 290/95-ВР.

25 листопада 2005 р. в  Москві Урядами держав — учасниць  Угоди, у тому числі й Україною, підписано Протокол про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 р. Протокол ратифіковано Законом України від 16 березня 2007 р. Ним передбачається введення нового поняття «прикордонний трудящий» — трудящий-мігрант, який працює на прикордонній території однієї суміжної держави та зберігає своє постійне місце проживання на прикордонній території іншої суміжної держави, до якої він повертається щодня або, принаймні, не рідше одного разу на тиждень, а також застосування спрощеного порядку здійснення трудової діяльності прикордонними трудящими на підставі двосторонніх і багатосторонніх угод.

Двосторонні міждержавні  угоди про взаємну співпрацю  у сфері працевлаштування та соціального  захисту громадян укладено між Урядом України та Урядами інших держав, зокрема, Російської Федерації, Республіки Білорусь, Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Чеської Республіки, Словацької Республіки та ін.

Чи не найголовніше місце  за цією класифікацією відводиться  трудовим договорам з державними службовцями. Трудові відносини  цієї категорії осіб регулюються  трудовим законодавством. Однак особливості  їх праці визначаються також Законом  України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження державної служби в Україні.

Встановлення особливостей у правовому регулюванні трудових відносин державних службовців зумовлено  специфікою їх професійної діяльності, пов'язаної з реалізацією функцій  держави, здійсненням державно-владних  повноважень, а також важливістю і складністю завдань, які стоять перед державною службою. Суть цих  особливостей полягає у тому, що вони закріплюють більш високі вимоги до державних службовців, а також  встановлюють для них додаткові  гарантії і пільги порівняно з  іншими працівниками.

Державними службовцями  вважаються особи, які наділені відповідними службовими повноваженнями і займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання  завдань і функцій держави  та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Закріплюючи право кожного  громадянина України на державну службу, Закон «Про державну службу»  встановлює ряд додаткових порівняно  з КЗпП України умов, необхідних для реалізації цього права. Не можуть бути обраними або призначеними на посаду державного службовця особи, які:

• визнані у встановленому порядку недієздатними;
• мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;
• у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками.

Передбачаються також  обмеження за віком для вступу на державну службу. Зокрема, державними службовцями не можуть бути чоловіки старші 60 років і жінки — старші 55 років. Обов’язковою умовою для зайняття посади державного службовця є наявність громадянства України.

Усіх державних службовців за значимістю виконуваних ними функцій  законодавством поділено на сім категорій.

Укладенню трудового договору з державними службовцями третьої-сьомої категорії передує конкурсний відбір. Без такого відбору можуть прийматись на роботу:

• державні службовці, які припинили державну службу у зв'язку з відставкою;
• після успішного закінчення стажування;
• особи, які були зараховані до кадрового резерву;
• якщо на дану посаду державний службовець обирається або затверджується колегіальним органом;
• якщо державний службовець призначається на посаду міністром, керівником іншого центрального органу державної виконавчої влади за погодженням з керівником місцевого органу державної виконавчої влади;
• якщо державний службовець приймається на посаду в порядку переведення з іншого державного органу;
• державні службовці, які перебували на посадах у державних органах та виконавчих органах Рад і приймаються до новостворених органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування;
• випускники Української академії державного управління при президентові України та її філіалів у державні органи, які направляють їх на навчання.

Порядок проведення конкурсу регулюється «Порядком проведення конкурсу на заміщення вакантних  посад державних службовців», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України  від 15 лютого 2002 року № 169. Ним, зокрема, передбачено, що рішення про проведення конкурсу приймає керівник органу, де є вакантна посада. Воно публікується у пресі та інших засобах масової інформації не пізніше як за місяць до проведення конкурсу. Цим же керівником утворюється конкурсна комісія, яку очолює, як правило, його заступник. Особи, які бажають взяти участь у конкурсі подають необхідні документи, обумовлені умовами конкурсу, а також декларацію про їх особисті доходи. Конкурсна комісія приймає рішення про допуск до участі у конкурсі осіб, які відповідають його умовам.

На підставі вивчення поданих  документів, результатів іспиту, а  також проведених співбесід з  учасниками конкурсу конкурсна комісія  приймає рішення щодо кожного  учасника конкурсу шляхом голосування. Рішення комісії мають рекомендаційний  характер. На його основі керівник може укласти трудовий договір з переможцем конкурсу. За рекомендацією конкурсної комісії його учасники можуть бути зараховані до кадрового резерву [27, с. 238].

Законодавством встановлені  спеціальні правила укладення трудового  договору з посадовими особами місцевого  самоврядування. Якщо стосовно державних  службовців застосовується законодавство  про державну службу і трудове  законодавство, то щодо посадових осіб органів місцевого самоврядування необхідно керуватися законом «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР. Більше того, було ухвалено спеціальний Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-ІII. Ним передбачено, що посадовими особами місцевого самоврядування є особи, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Усі посади в органах місцевого  самоврядування поділяються на декілька видів залежно від способу  їх зайняття. Тому існують: виборні  посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою, а також посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою  районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою  процедурою, передбаченою законодавством. Тому на посади сільського, селищного, міського голови обираються відповідною  територіальною громадою громадяни  України, які мають право голосу і досягли на день виборів 18 років.

Посади голови та заступників  голови районної, районної у місті, області ради, заступника міського голови, секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної ради заміщуються шляхом обрання відповідною радою у порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Що стосується зайняття посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого  справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, районної в місті  ради, то відповідні особи заміщують  їх відповідною радою на умовах, визначених тим же Законом «Про місцеве  самоврядування в Україні».

Нарешті, на посади керівника  секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого  справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників  органів місцевого самоврядування особи призначаються відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі у  порядку, визначеному законодавством про державну службу.

Закон «Про службу в органах  місцевого самоврядування» не встановив  особливостей проведення конкурсу, випробування і стажування при укладенні трудового договору з посадовими особами місцевого самоврядування. Тим самим ці відносини регулюються законодавством про державну службу [38, с. 321].

Ще одним видом трудового  договору вважається договір з молодими фахівцями. Особливості укладення  трудового договору з цією категорією регулюються як КЗпП України, так  і спеціальним законодавством. Зокрема, Законом України «Про сприяння соціальному  становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року № 2998-ХІІ встановлено гарантії надання роботи за фахом на період не менше трьох років тим молодим спеціалістам — випускникам державних вищих навчальних закладів та професійно-технічних училищ, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами.

Вищі навчальні заклади  здійснюють підготовку спеціалістів для  державного сектора економіки за державними контрактами. Таким молодим  спеціалістам надається робота за спеціальністю  не менш ніж на три роки у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів  України. Порядок працевлаштування молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів регулюється  такими нормативними актами:

1) «Порядок працевлаштування  випускників вищих навчальних  закладів, підготовка яких здійснювалась  за державним замовленням», затверджений  постановою Кабінету Міністрів  України від 22 серпня 1996 року № 992;

2) «Положення про працевлаштування  випускників вищих навчальних  закладів, які навчалися на умовах  державного контракту за освітньо-професійними  програмами підготовки магістрів  в освітній галузі «Державне  управління», затверджене постановою  Кабінету Міністрів України від  1 вересня 1997 року № 949;

3)«Положення про працевлаштування випускників Української Академії державного управління при Президентові України», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1996 р. № 1269.

Що ж стосується молодих  фахівців — випускників професійних  навчально-виховних закладів, порядок  їх працевлаштування Кабінетом Міністрів  України не визначений. Відповідно до Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР випускникам професійно-технічних закладів, які навчалися за державним замовленням, держава гарантує надання першого робочого місця відповідно до одержаної професії згідно з чинним законодавством1. Порядок їх працевлаштування регулюється «Положенням про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України», яке затверджене наказом Міністерства освіти України від 23 березня 1994 року № 792.

Випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію спеціаліста і які працевлаштовані  на підставі направлення на роботу, вважаються молодими фахівцями протягом трьох років, а випускники професійного навчально-виховного закладу —  протягом двох років з моменту  укладення ними трудового договору із замовником, який раніше заявив про  свою потребу у молодому спеціалістові.

Особи, зараховані до навчального  закладу на навчання за державним  замовленням, укладають з керівником вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються глибоко  оволодіти професією та відпрацювати у замовника не менше трьох  років.

Керівництво вищого навчального  закладу не пізніше ніж за рік  до закінчення навчання пропонує випускнику посаду відповідно до укладеної угоди  і оформляє картку працевлаштування випускника, один примірник якої зберігається у навчальному закладі, а другий — надсилається замовникові. Замовник не пізніше як за два місяці до закінчення навчання на підставі одержаної картки працевлаштування підтверджує можливість працевлаштування випускника. Оформлене  замовником або вищим навчальним закладом направлення на роботу є  підставою для укладення трудового  договору між молодим спеціалістом і замовником. Якщо з випускником  не укладено цільовий договір або  якщо навчальний заклад не вирішив  питання про працевлаштування випускника, то на його письмове прохання видається  довідка про можливість самостійного працевлаштування.

Молодий фахівець зобов’язаний прибути до місця призначення в термін, вказаний у направленні на роботу. У випадку неприбуття молодого спеціаліста за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, він зобов'язаний відшкодувати до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі втрати.

Порушення замовником обов’язку прийняти на роботу молодого фахівця згідно з направленням потрібно розглядати як необгрунтовану відмову у прийнятті на роботу, що тягне за собою обов'язок компенсувати витрати, пов'язані з переїздом молодого фахівця і членів його сім'ї до місця роботи за направленням і повернення до постійного місця проживання [28, с. 321].

Чимало особливостей існує  при укладенні трудового договору з неповнолітніми працівниками. Переважно  вони зводяться до забезпечення цій  категорії осіб додаткових гарантій.

За загальним правилом ст. 187 КЗпП України неповнолітні у  трудових правовідносинах прирівнюються  у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток  та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.