Образы-символы в романе Ги де Мопассана "Жизнь"

  Для початку, назвемо і дамо характеристику тим образам-символам, які дають читачу, при більш детальному аналізі, інформацію про головну героїню роману – Жанну де Во, а саме її внутрішній світ і характер.

  Образи-символи  психологічної характеристики

  На самому початку роману описується кімната Жанни, в якій читач зустрічає велику кількість образів-символів, які допомагають більш глибоко розкрити внутрішній світ та характер головної героїні роману.

  В першу  чергу це її ліжко, опис якого є достатньо деталізованим: «При виде кровати Жанна вскрикнула от восторга. Четыре птицы из черного дуба, навощеного до глянца, поддерживали постель с четырех концов и, казалось, охраняли ее. По бокам тянулись широкие резные гирлянды цветков и фруктов; а четыре искусно выточенных колонки с коринфскими капителями подпирали низ из переплетенных роз и купидонов. Ложе было монументальное, но при этом очень изящное, невзирая на суровый вид дерева, потемневшего от времени. Покрывало на постели и драпировки полога сияли, как два небосвода. Они были из тяжелого синего шелка с вытканными золотом крупными геральдическими лилиями » » [18, с. 31].

  З наведеного вище опису можна виділити такі образи-символи: птахи, квіти і фрукти, рози і купідони та полог із зображеними на ньому ліліями.

  Птахи  є символом неперехідного, символом духа, душі, божественного прояву, духів повітря, можливості спілкуватися з богами. Також птах символізує мрію. Як міфологічний символ птиця дуже часто пов’язується з серйозними змінами(загроза нещастя) .

  Квіти і  фрукти символізують кохання і дружбу, достаток, процвітання, земні радощі і бажання.

  Купідон – як син богині кохання Венери є символом кохання, а троянди, з якими переплітаються купідони, також є символом пристрасного кохання. Також, окрім того, що троянда є символом кохання, вона також символізує смуток по минулому, по юності, яка пройшла.

  Останній  елемент ліжка – полог з  зображеними на ньому ліліями. Лілія  є одним з найбільш неоднозначним  символів серед квітів – ототожнення  з християнською релігійністю, чистотою душі, невинністю [23*]. 

  Аналізуючи  всі вище зазначені елементів ліжка, можна зробити висновок про те, що головна героїня твору є мрійливою, молодою дівчиною, сповненою надіями і сподіваннями на чисте, романтичне, але й пристрасне кохання та світле майбутнє (це виражається через такі образи-символи – квіти, фрукти, купідони, лілії)Необхідно звернути увагу на образи птахів, на яких тримається її ліжко, і, як сказано у творі «ніби охороняли його». З одного боку вони символізують мрію,отже можна зробити висновок про те, що Жанна була дуже мрійливою особистістю. І справді, вона постійно занурена в свої мрії про ідеальне кохання, прекрасного чоловіка, щасливе сімейне життя, повне радощів і позитивних переживань. З іншого ж боку птах символізує зміни, і найчастіше зміни не на краще. Це говорить про те, що в майбутньому Жанну буде чекати нещастя, неприємні події чи розчарування.

  Наступний образ-символ – шпалери в її кімнаті, а саме гобелен із зображенням історії Пірама і Тісби: «Молодой вельможа и молодая дама, причудливым образом разодетые в зеленое, красное и желтое, беседовали под голубым деревом, где созревали белые плоды. Огромный, тоже белый, кролик щипал скудную серую травку.

  Все это  было переплетено крупным узором в виде цветов. Два других гобелена во всем были сходны с первым, только на них из домиков выходили четыре человечка, одетые по фламандской моде и воздевавшие руки к небу в  знак крайнего изумления и гнева.

  Но последний  гобелен изображал драму. Возле  кролика, продолжавшего щипать травку, молодой человек был простерт на земле, по-видимому, мертвый. Молодая  дама, устремив на него взор, пронзала себе грудь шпагой, а плоды на деревьях почернели.

  Жанна потеряла надежду понять что-либо, как вдруг  заметила в углу крохотную зверушку, которую кролик, будь он живым, проглотил  бы, как былинку. Однако же это был  лев.

  Тут Жанна  узнала историю злосчастий Пирама и  Тисбы; и хотя наивность изображений  вызвала у нее улыбку, ей стало  радостно при мысли, что ее будет  постоянно окружать это любовное приключение, баюкая ее сладостными  надеждами и осеняя ее сон страстью героев старинной легенды» [18, с. 32].

  Ці шпалери  демонструють історію романтичного кохання між двома молодими людьми і Жанна, дивлячись на ці шпалери, плекає надію на те, що її чекатиме прекрасне, чисте кохання, як і у цих молодих людей, проте зі щасливим кінцем – ще один образ-символ, який характеризує головну героїню як замріяну особистість, яка палко бажає знайти ту єдину людину, з якою вона проведе все своє життя.

  Проте якщо прочитати роман ми бачимо, що насправді  її чекатиме трагічний кінець. Не дивлячись на те, що Жанна одружилася з Жульєном, будучи впевненою в тому, що це саме той чоловік, на якого вона чекала все своє життя, вже після першої шлюбної ночі вона розуміє всю марність своїх сподівань на щасливе майбутнє і розуміє, що її історія кохання буде трагічною, а не романтичною: «Она долго лежала так, в тоске, скользя виглядом по шпалерам, по старинной любовной легенде, украшавшей стены ее комнаты» [18, с. 67].

  Образи-символи  передбачення

  В кімнаті Жанни також знаходимо її годинник, який неодноразово згадується  на сторінках роману і займає важливе місце в її житті: «Часы представляли собой бронзовый улей, стоявший на четырех мраморных колонках над садом из позолоченных цветов. Тонкий маятник спускался из продолговатого отверстия в улье и заставлял пчелку с эмалевыми крылышками вечно порхать над этим цветником» [18, с. 32].

  Образ бджоли сам по собі символізує  безсмертя, відродження і чистоту душі з  одного боку, а з іншого  - у грецькій, арійській, близькосхідній та ісламській традиціях бджоли були алегорією душі. Годинник  є символом часу і руху, чогось вічного, що має свою межу. У грецькій міфології годинник втілював ідеї тривалості, невідворотності і невблаганності життя. Це – символ швидкоплинності життя, свідоцтво трансформації фізичного стану всього живого, переходу від дитинства до юності, потім до зрілого віку, а після – через старість – до кінцевої точки – до смерті [23*].

  Образ годинника  з’являється кожного разу, коли на головну героїню чекають важливі  події. Так, ми зустрічаємо перший раз  його опис коли Жанна тільки виходить з монастиря і приїжджає до дому. Наступного разу, коли вона зустрічає  віконта Жульєна де Ламара і закохується  в нього –  «Она  взглянула  на часы, подумала, что пчелка будет свидетельницей  всей  ее  жизни,  будет

  своим частым и ровным тиканьем откликаться на ее радости и горе, и остановила позолоченную мушку, чтобы поцеловать ее крылышки» [18, с.50].

  Далі з’являється  образ годинника Жульєна, який він  перед першою шлюбною ніччю кладе  на камін. Тут годинник символізує перехід  героїні від юності до зрілості (від  юної дівчини до замужньої жінки).

  Надалі, коли Жанну переслідують невдачі її замужнього життя знову згадується її годинник: «Вдруг взгляд ее упал на часы. Пчелка по-прежнему так же быстро и размеренно порхала слева на право и справа на лево над позолоченнями цветами. И тут Жанну пронизал порыв величайшел нежности, глубочайшего умиления перед этим маленьким механизмом, который выпевал ей время и бился, как живое сердце » [18, с. 83].

  Її годинник виступає як безмовний свідок життєвої драми, яку переживає головна героїня, свідок який супроводжує її по життю, через всі радощі і нещастя. Проте життя плине і закінчується, щасливі моменти проходять, а годинник продовжує йти, все так само відраховуючи час, тобто втілюючи у собі цю саму невідворотність і невблаганність життя.

  Коли помирає  її мати, Жанна також чує цокання  годинника «Ей стало слушно легкое тиканье каминных часов и другой слабый звук, вернее – еле слышный шорох. Это продолжали идти маменькины часики, забытые в платье. И полуосознанная паралель между той, которая умерла, и этим неостановившимся механизмом вызвала внезапную острую боль в сердце Жанны» [18, с. 140]. Годинник продовжує йти, незалежно від того, жив їх власник чи ні. В цьому моменті годинник символізує  перехід через старість до смерті, скінченність людського життя( годинник просто відраховує час, який залишився героям твору), проте кожного конкретного людського життя, а не скінченність життя в цілому – герой помирає, але життя навколо нього продовжує йти, незважаючи ні на що. 

  Також необхідно виділити такий образ-символ, який не раз зустрічається на сторінках роману і є дуже цікавим –  образ-символ платану: «Два дерева-гиганта возвышались по обоим краям газона рядом с домом, с севера – платан, с юга – липа » [18,с. 33].

  Образ платана  є полісемантичним та амбівалентним. В багатьох джерелах – це символ милосердя, моральної переваги. Але в контексті роману можливим стане тлумачення цього символу як символ краху сімейних відносин.

  І справді, саме під цим деревом відбуваються такі важливі сімейні події: перша офіційна зустріч Жанна зі своїм майбутнім чоловіком – віконтом Жульєном де Ламаром: «Он явился, как раз, когда обновляли широкую скамью, поставленную в то же утро под большим платаном напротив окон гостинной» [18,с. 43], а потім, вже після того як віконт пропонує їй руку і серце, вже заручені, вони знову ж таки зустрічаються під цим деревом. Незважаючи на те, що Жанна була сповнена світлих надій на майбутнє і на свій з Жульєном шлюб, вона зазнає жорстокого розчарування у коханні та сімейних відносинах.

  Жульєн  не проявив себе ні як люблячий чоловік Жанни – їх сімейне життя почалося з його постійних зрад із служницею, ні як батько – йому навіть було огидно наблизитися до власного сина, який крім почуття роздратування, більше ніяких емоцій в Жульєні не викликав, ні як голова сім’ї – виявився скнарою та доволі жорстокою людиною.

  Під цим  же деревом у Жанни починаються  пологи: «Во вторник вечером, когда все сидели под платаном вокруг дощатого стола, на котором стояли две рюмки и графинчик с водкой, Жанна вдруг вскрикнула, страшно побледнела и прижала обе руки к животу» [18,с. 116].  Вона народжує сина, на якого покладає всі свої надії,сподівається на те, що вони житимуть щасливо і піклуватимуться один про одного. Проте і він не виправдає її сподівань і навіть завдасть їй ще більше болю ніж його власний батько. У майбутньому він проміняє її на кохання до легковажної дівчини та буде використовувати її лише для того щоб отримати гроші.

  І остання  важлива подія, яка відбуваля  під платаном – смерть матері Жанни:

  «Уже здали ей было видно, что под платаном толпится народ. Она бросилась туда, люди расступились, и она увидела, что маменька лежит на земле… Лицо у нее почернело, глаза закрыты, а грудь, тяжело вздымавшаяся двадцять лет, не шевелится» [18, с. 136].

  В цей  момент Жанна втрачає дуже близьку  та важливу для неї людину –  свою матір.

  Всі ці наведені вище події підтверджують, що автор  використав образ дерева платана саме як символ краху сімейних відносин, надій і втрату ілюзій. Невипадково усі доленосні події, пов’язані з Жанною відбуваються під ним. В кінці роману, після продажу маєтку «Тополя» Жанна прощається з платаном, він займав в її житті важливе місце, виступав як безмовний свідок її життя і всіх тих подій, які відбулися з нею: «Сухой сучок упале ей на платье; Жанна подняла глаза: он упал с платана. Она подошла к толстому стволу с гладкой и блеклой корой и погладила его, точно живое существо. Нога ее натолкнулась в траве на кусок сгнившего дерева; это был остаток скамьи, где она так часто сидела со своими близкими, той скамьи, которую поставили в день первого визита Жульена» [18, с. 206].

  Буде доцільним  звернути увагу на цікаву особливість  роману «Життя» Гі де Мопассана –  при детальному аналізу образів-символів годинника Жанни та платана було виявлено, що вони є співзвучними один з одним.

  Обидва  образи-символи є своєрідними  спостерігачами її життєвого шляху, тих труднощів, трагедій, розчарувань, які вона переживає. Усі важливі  події супроводжуються або ж  появою годинника, який продовжує йти  далі, незважаючи ні нащо,  або під  деревом платаном, який також залишається  незворушним.

  Наступний образ-символ, безперечно вартий уваги  це образ шкатулки матері Жанни –  Аделаїди: «В дождливые  дни она (Аделаида) безвыходно сидела у себя в спальне  и перебирала то, что называла своїми «реликвиями». Это были старые письма – письма ее отца и матери, письма барона в бытность его женихом и еще другие. Она держала их в бюро из красного дерева с медными сфинксами по углам» [18, с. 40].

  Образ шкатулки символізує загадковість, сюрприз, який хочеться отримати, в незалежності від того, принесе він чи радість,  чи нещастя [29*].

  Сфінкси вирізьблені з боків цієї шкатулки символізують таємницю, загадку, яку  вони оберігають. Також є думка  про те, що сфінкс є символом жіночої  жадоби, а також «жахливої матері» (Карл Юнг) [29*].

  Після смерті матері, Жанна бере шкатулку, прагнучи востаннє прочитати над тілом  покійної всі ті листи, які її мати так дбайливо зберігала впродовж всього життя. Відкриваючи шкатулку і читаючи листи, Жанна стикається з листами від невідомого з  освідченнями у коханні: «Она развязала новую пачку. Тут почерк был другой. Она начала читать: «Я не могу жить без твоих ласк. Люблю тебя до безумия»… Она развернула следующее: «Приходи сегодня вечером, как только он уедет. Мы пробудем часок вместе. Люблю тебя страстно» » [18, с. 142]

  Після прочитання цих листів, Жанна переносить ще одне розчарування і на цей раз  у батьках, в яких вона свято вірила. Після того, що їй довелося пережити зі своїм чоловіком, його зради і  поведінка вдома, батьки залишалися для неї останніми людьми на світі, яких вона вважала чесними і відвертими .

  Листи, які  так довго зберігалися її матір’ю  в шкатулці повністю руйнують ілюзії Жанни щодо її поняття про сім’ю та своїх батьків, яких вона вважала ідеальною парою.

  Висновки 

  Проаналізувавши роман Гі де Мопассана «Життя»  та виділивши і дослідивши в ньому  наявні образи-символи можна сказати, що автор створив систему образів-символів, які знаходяться у зв’язку  один з одним, а деякі з них  є навіть синонімічними. Автор виділяє  два типи символів, які діляться за своїми функціями: образи-символи  які дають характеристику головної героїні роману як особистості, звертають  увагу на такі особливості її характеру  та світосприйняття, як романтичність, замріяність, бажання бути щасливою і мати сім’ю, люблячого чоловіка, прекрасного сина. Для того, щоб дати таку характеристику автор використовує образ-символ ліжка і шпалер. Гі де Мопассан зосереджує всі ці образи-символи в одному просторі – в кімнаті Жанни, і замість того щоб вигадувати велику кількість образів та символіки, необхідних для характеристики героїні, він дає читачу два основних предмета – ліжко, яке складається з великої кількості елементів, які містять в собі «закодовану» інформацію, яку лише треба розшифрувати, та шпалери з історією кохання Пірама і Тісби, яка постійно навіює Жанні романтичний настрій.