Товарознавча характеристика та оцінка якості швейних виробів

        Зміст

Вступ……………………………………………………………………………...4

1.Стан та аналіз вітчизняного і світового ринку………………………………6

2. Асортимент та споживчі властивості продукції………………………….....11

3. Методи перевірки якості швейних виробів………………………………....24

3.1 Органолептичний і вимірювальний метод……………………………..27

4. Послідовність перевірки якості швейних виробів………………………….36

5.Маркування, пакування, транспортування і зберігання швейних виробів...42

Висновки…………………………………………………………………………45

Список використаної літератури……………………………………………….47

Вступ

    Торгівля  – галузь економіки, що однією із перших перейшла до ринкових механізмів господарювання.У короткий термін було скасовано централізований розподіл товарних ресурсів, адміністративно управлінську вертикаль замінено горизонтальними зв'язками між суб'єктами ринку, підприємства торгівлі змінили форму власності та отримали повну господарську самостійність. Держава залишила за собою лише регуліюючі функції. І останніми роками у сфері торгівлі відбуваються відчутні позитивні зміни. Практично завершено процес приватизації торговельних підприємств. У державній власності залишилося 12% підприємств роздрібної торгівлі, частка яких у обсязі товарообігу становить менше за 8 %.

    З кінця 1999 р. означилася стійка тенденція до реального (у порівнянних цінах) зростання обсягу роздрібного товарообігу, що є свідченням розширення та активізації внутрішнього споживчого ринку. Загальний обсяг товарообігу, включаючи громадське харчування, становив у 2006 р. 28,8 млрд. грн., вперше за період реформування економіки забезпечено його реальний приріст на 8,1 %. У 2007 р. обсяг товарообігу становив 34,1 млрд. грн.  і  реально збільшився проти відповідного періоду минулого року, на 12,6 %.

    Із  загального обсягу продажу товарів  народного споживання, що реалізуються через офіційно зареєстровані торговельні підприємства, понад три чверті - 76,5 % становить продукція вітчизняних товаровиробників, у тому числі продовольчих товарів 93,4, непродовольчих - 60,9 %.                                                 

    Поступово покращується ефективність фінансово-господарської  діяль- ності підприємств роздрібної торгівлі. На цей час прибутково працюють 63 % підприємств, що на 10 відсоткових пунктів більше, ніж у 2007 р.

              Виробництво швейних виробів – це надзвичайно важливий вид виробництва, а також об^,єкт дизайнерського мистецтва, який включає використання якісної сировини, прогресивних технологій їх виготовлення, а також сучасних видів моделей і фасонів.

     На  сьогоднішній день у ринкових умовах господарювання економічні досягнення суспільства безпосередньо залежать від діяльності підприємств. Ось  чому радикальні економічні реформи  слід, насамперед, спрямовувати на підприємства, де відбуваються основні економічні процеси, вирішується комплекс проблем якості і технології виробництва, формуються певні економічні та соціальні відносини, стикаються інтереси суспільства, колективу і працівника.

     За  даними експертів в останні роки швейна промисловість нарощує виробництво  приблизно на 5-7% в рік. Тому вона є дуже перспективною галуззю  народного господарства.

     Дуже  важливим є питання якості швейних  виробів, що експортуються з України  за кордон. Тому питання про наявність ефективних методів контролю і системи якості є безпосереднім завданням товарознавців-експертів.

     Метою цієї роботи є вивчення асортименту, та оцінка якості швейних товарів на прикладі роздрібного торговельного підприємства «Есклюзив»

  Для  розкритя теми будуть розглянуті  такі питання: стан споживчого ринку швейних товарів; формування споживчих властивостей швейних товарів; класифікація швейних товарів; порівняльна характеристика асортименту швейних товарів; оцінка якості швейних товарів асортимент та споживчі властивості продукції; методи перевірки якості швейних виробів; послідовність перевірки якості швейних виробів; маркування, пакування, транспортування і зберігання швейних виробів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Стан та аналіз вітчизняного і світового ринку

    Світовий  та внутрішній ринок є сферою обміну товарів та послуг на основі міжнародного поділу праці, розвитку  міжнародної  спеціалізації, кооперування та економічної  інтеграції в процесі взаємодії  національних економік у системі  світового господарства.

    Міжнародна  спеціалізація виробництва експортних товарів та послуг відбивається в  товарній структурі світового ринку.

    Основними проблемами виходу України на світовий ринок товарів та послуг є завершення економічних реформ, створення ринкової інфраструктури, визначення пріоритетів експортного потенціалу на основі переваг міжнародного поділу праці у виробництві і збуті наукомістких товарів. Для ринкової економіки суверенної України необхідні кваліфіковані спеціалісти зовнішньоекономічної діяльності, які можуть використати знання законів і факторів розвитку світового ринку для формування ефективної зовнішньоекономічної політики України, використання зовнішньої торгівлі як фактора економічного росту і соціального розквіту.

    Пануюче положення за обсягами світового товарообігу, який становить 3661 млрд. дол. (46,4%) та показником товарообігу на душу населення – 7249 дол., посідає Західна Європа, де проживає 9,2% світового населення. Половину західноєвропейського товарообігу формують такі країни як – ФРН, Франція, Великобританія і Італія з високим рівнем економічного потенціалу, ємким насиченим внутрішнім ринком, високими експортними квотами товарів та послуг. Завдяки розвитку регіонального поділу праці та економічної інтеграції в країнах ЄС створений єдиний внутрішній ринок на принципі чотирьох свобод – вільного пересування товарів, капіталів, робочої сили та послуг.

    У 90-ті роки з розпадом СРСР і з припиненням  діяльності РЕВ (ради економічної взаємодопомоги) відбулися зміни в торгово-економічних  відносинах країн Сходу і Заходу. З ліквідацією РЕВ співробітництво в рамках «Схід-Захід» продовжує існувати. Кардинальні зміни в усіх сферах суспільного життя в країнах Сходу зумовили і нові тенденції в міжнародних відносинах, в тому числі і в торгово-економічному діалозі «Схід-Захід»

    У торгівлі між Сходом і Заходом  значне місце займає експорт-імпорт непродовольчих і продовольчих товарів  народного споживання, а також  сільськогосподарської продукції. Країни Заходу експортують зерно, мясо, консерви, швейні і трикотажні вироби, взуття , меблі, товари культурно-побутового призначення і господарського вжитку, медикаменти. Країни сходу експортують соняшникову олію, цукор (Україна); рибу, тканини, взуття, хутро (Росія).

    Нажаль  обмеженим є сучасний експортний потенціал України у виробництві непродовольчих товарів, частка яких в експорті складає всього 4% - це текстиль, взуття, трикотажне полотно, килими, головні убори, одяг, шкіряна та хутряна сировина.

   В експорті України переважає сировина та матеріали, але проблема полягає не в цьому, а в тому , що мало експортується промислових товарів і технологій.

   Легка промисловість України в 2002 р., як і в попередні два роки, продовжувала нарощувати  обсяги виробництва  продукції. Зростання обсягів виробництва  продукції відбулося у всіх підгалузях промисловості.

   Так, за даними Держкомстату України обсяг  промислової продукції у легкій промисловості ( в діючих цінах ) за 2002 р. становив 2921.1 млн. грн. (в тому числі у текстильній промисловості – 871,4 млн. грн.; виробництві готового одягу і одягу із хутра – 1421,9 млн. грн.; виробництві шкіри, галантерейних виробів із шкіри та взуття – 627,8 млн. грн.). Найбільшого темпу зростання до відповідного періоду 2001 р. досягнуто у виробництві готового одягу та одягу із хутра – 116,6%, у текстильній промисловості – 115,5, виробництві шкір товарів і взуття – 110,3%.

      Треба відмітити, що збільшення виробництва  товарів легкої промисловості за 2002 р. порівняно з відповідним  періодом 2001р. спостерігалось у всіх регіонах, крім Херсонської та Харківської областей. Збільшилось виробництво продукції в натуральному вираженні майже по всій основній номенклатурі, за винятком панчішно-шкарпеткових виробів, шкіряних рукавиць, фарфоро-фаянсового посуду, що повязано з добре відомими усім проблемами ринку та з проведенням реконструкції виробництв із впровадженням новітніх технологій.

      На 11 % збільшився випуск бавовняних тканин , в 1,6 разу – лляних тканин, на 12,6 % - нетканих  матеріалів, на 7,1 % - юхтових  шкір товарів. За звітний період зросло виробництво трикотажу білизняного на 59,3 % , верхнього – на 10,1 , взуття – на 5,3 %. Значними темпами збільшується виробництво готового одягу – 38 %, в тому числі чоловічих та жіночих костюмів – на 24 % , брюк – на 49,1%, курток – на 33,3%, верхніх сорочок – на 54%, фетрових головних уборів – на 35,3%.

      До  позитиву в розвитку промисловості  слід віднести стабільну тенденцію  нарощування обсягів виробництва  одягу для дітей, зокрема трикотажних  виробів – на 40,1 %, брюк – на 62,1%, курток – 51,5%, а також дитячого взуття – до 10%.

      В 2002 р. значно поліпшився фінансово-економічний  стан підприємств. Якщо в 2001 р. легка  промисловість в цілому була збитковою, то за підсумками роботи в 2002 р. отримано прибуток 47,8 млн. грн. Перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською зменшилось з 2,1 до 1,8 разу.

      Підсумовуючи  вище зазначене, можна окреслити основні чинники зростання виробництва продукції, якими є такі:

- структурні зміни в організації виробництва на підприємствах (виділення технологічно закінчених циклів виробництва зі створенням нових підприємств);

- підвищення попиту на вітчизняну продукцію, поступове повернення її на позиції внутрішнього ринку внаслідок удосконалення асортиментної політики та маркетингових досліджень, а також втрати споживачами довіри до продукції “човникових” ринків;

- створення нових виробництв, заснованих на приватному капіталі;

- значне збільшення поставок продукції на експорт, в основному до країн ЄС, як наслідок визнання технологічної конкурентоспроможності української текстильної продукції на ринках Європи та відміни квот на експорт цієї продукції з березня 2001 року;

- реалізація Угоди між Урядом України  та Урядом Республіки Узбекистан з поставки бавовни-волокна на еквівалентній взаємоповязаній основі.

   Певним  чином на стабілізацію стану в галузі вплинули заходи, що вживались на державному рівні. Протягом останніх років Уряд прийняв низку рішень, спрямованих на поліпшення ситуації в галузі. На жаль, не всі з них мали позитивні наслідки, деякі дали короткотерміновий результат, в цілому було створено умови для стабілізації стану в галузі й деякого його поліпшення.

   Підвищення  якості товарів легкої промисловості  стало наслідком впровадження нових  технологій та технічного переозброєння  виробництв. Так, протягом 2001-2002 рр. тільки у швейній підгалузі більше 20 підприємств закупили імпортне устаткування на суму близько 5 млн. дол. США.

   Всі ці заходи дали можливість українським  товарам зайняти серйозні позиції  на зовнішньому ринку.

   В 2002 р. значно зросли обсяги поставок продукції  легкої промисловості на експорт  й  становили 775,3 млн. дол. США (115,6% до 2001 р.). Імпорт аналогічної продукції до України становив 548,4 млн. дол. (119,6%). Позитивне сальдо за 2002 р. – 196,7 млн. дол.

   Із  загального експорту товарів легкої промисловості на країни ЄС припадає 2/3 його обсягу. Враховуючи, що з березня 2001 р. ліквідовано кількісні обмеження (квоти) на поставки текстилю до країн ЄС (із запровадження системи подвійної перевірки) експорт товарів легкої промисловості до країн ЄС зріс на 38%, в тому числі полотна трикотажного в 2 рази, трикотажних виробів на 20%, трикотажних рукавичних виробів в 2,6 разу, швейних виробів на 25,9%, а за категоріями продукції, яка квотувалася, наприклад жіночі костюми, темпи зростання становлять 31%, чоловічих костюмів – 28% та ін.