Анализ предприятия

11. Визначення повної собівартості одиниці продукції за калькуляційними статтями

Розкриваємо зміст категорій "собівартість продукції", "структура собівартості продукції", "класифікація витрат на виробництво продукції".

Вартісна форма оцінювання витрат є вирішальною в процесі визначення ефективності виробничої діяльності підприємства, вона відображається у вартості виготовленої продукції, виконаних робіт (послуг).

Вартісною формою витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та її збут є собівартість продукції.

Собівартість комплексно характеризує використання всіх видів ресурсів підприємства, вона є одним з важливіших показників ефективності виробництва.

   Для підприємства важливо визначити витрати, які відшкодовубться за рахунок собівартості, а які –за рахунок прибутку.

Собівартість продукції включає витрати на:

- вивчення ринку, виявлення величини попиту на продукцію;

- підготовку та освоєння виробництва нової продукції;

- сам процес виробництва продукції;

- обслуговування виробничого процесу та управління ним;

- збут продукції;

- дослідження, використання та охорону природних ресурсів;

- набір і підготовку кадрів;

- вдосконалення процесу виробництва, підвищення його ефективності.

На практиці не завжди собівартість продукції є повним відображенням дійсних витрат на її виробництво: одні з них мають від ношення до процесу вироб ництва продукції, але відкодовуються за рахунок прибутку; інші - включаються в собівар-тість, але не мають прямого зв'язку з виробництвом.

В основу класифікації витрат, що формують собівартість продукції, покладено такі ознаки:

1.Ступінь однорідності витрат.

Всі витрати за цією ознакою поділяються на:

 одноелементні (прості) - сировина і матеріали, заро­бітна плата тощо; ці витрати мають єдиний економічний зміст;

 комплексні - різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька елементів витрат, їх ще називають непрямими (за-гальновиробничі та адміністративні витрати, втрати від браку).

2. Спосіб віднесення на окремі види продукції.

Витрати поділяються на:

 прямі (безпосередньо пов'язані з виготовленням даноп виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю);

 непрямі (пов'язані з виготовленням різних виробів і ж можуть прямо відноситись на той чи інший вид продукції до них належить заробітна плата управлінського і обслуго вуючого персоналу, утримання й експлуатація основни? фондів тощо).

3. Зв'язок з обсягом виробництва.

Витрати поділяються на:

 постійні (іх загальна сума не залежить від кількості вито товленої продукції в певних межах; до них належать витраті на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління).У складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва:

 змінні - загальна сума витрат за певний час залежиті від обсягу виробництва продукції; поділяються на:

 пропорційні - змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва - сировина, матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата;

 непропорційні - поділяються на прогресуючі і дегресуючі.

4. За економічними елементами і калькуляційними статтями.

Ця класифікація є найважливішою.За   економічними   елементами   затрати формуються відповідно до їх економічного змісту.

Елементи затрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку в Україні (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3)передбачене таке групування витрат на виробництво:

Елементи витрат на виробництво включають:

 Матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплек­туючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

 Оплата праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

 Відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці).

 Амортизація основних фондів і нематеріальних активів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів).

 Інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції. Статті - це затрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місця виникнення. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію.

Відповідно до згаданих стандартів перелік статей калькуляції є таким:

 Сировина і матеріали (за мінусом зворотних відходів)

 Паливо і енергія на технологічні цілі.

 Заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова).

 Відрахування на соціальні заходи виробничих робітників.

 Загальновиробничі витрати.

 Адміністративні витрати.

 Підготовка і освоєння виробництва.

 Інші виробничі витрати.

 Витрати на збут (позавиробничі витрати).

Цей перелік може бути більш широким і деталізованим, або, навпаки, вужчим, залежно від галузі промислового виробництва, його специфіки.

Собівартість продукції як грошовий вираз затрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки у ній відображаються:

 рівень організації виробничого процесу;

 технічний рівень;

 продуктивність праці та інше.

Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію. За умов само-фінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

Визначаємо повну собівартість одиниці продукції за калькуляційними статтями. Результати заносимо у таблицю 11.1.

Таблиця 11.1

Повна собівартість одного виробу за калькуляційними статтями

Приводимо і аналізуємо структуру собівартості виробу (у відсотках) у вигляді кольорової кругової діаграми і визначаємо фактори зниження собівартості виробу (продукції).

Рисунок 11.1-Структура собівартості продукції 

Якщо провести ретельний аналіз представленої діаграми, можна визначити наступне: продукт, що розглядається в даному проекті дуже матеріаломісткий, у статті витрат на виробництво має високу частку загальновиробничих і адміністра-тивних витрат, тобто значне місце в структурі собівартості займає оплата труда управлінського персоналу, витрат на опалення, водопостачання, освітлення та інше утримання виробничих приміщень, витрат на обслуговування виробничого процесу, витрат на удосконалення технології і організації виробництва, загальних корпоративних розходів, амортизація нематеріальних активів загально-господарського призначеення.Також важливе місце зймають витрати на утримання і експлуатацію устаткування та оплата праці основних робочих.

Вищепроведений аналіз показує: для значного зниження собівартості продукції, яка випускається необхідно зменшити статті затрат, що мають невиробничий характер і, можливо, почати пошук постачальників більш дешевих видів ресурсів, оскільки витрати на сировину і матеріали складають 1/5 загальної собівартості продукції.

Джерелами зниження собівартості продукції є ті затрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме:

 затрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок поліпшення використання засобів і пред­метів праці;

 затрати живої праці, які можуть бути скорочені за рахунок росту продуктивності

 адміністративно-управлінські витрати.

Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.                          

Чинниками зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.

План по собівартості продукції на підприємстві включає такі елементи:

 планування зниження собівартості товарної продукції;

 складання кошторису витрат на виробництво;

 складання планових калькуляцій окремих видів продукції.

Планування зниження собівартості товарної продукції здійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 гри. товарної продукції.Всі чинники, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднані у перелічені вище групи.

12. Визначення витрат виробництва річного випуску продукції за економічними елементами

Визначаємо витрати виробництва річного випуску продукції за економіч­ними елементами. Результати обчислень зводимо в таблицю 12.1.

Таблиця 12.1.

Кошторис витрат виробництва річного випуску продукції (за економічними елементами)