Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Января 2012 в 02:31, реферат
Придністровський конфлікт перебуває в невирішеному стані фактично двадцять років. Досить солідний строк для того, аби протиріччя пустили своє коріння глибоко. Це створює свої переваги і недоліки для розв’язання конфлік¬ту. Із одного боку, конфліктні сторони не відчувають тієї ж гостроти ворожос¬ті, яку необхідно було долати в першій половині 1990-х років. За умов спаду емоційної напруги створюється сприятливе підґрунтя для комунікації і вирі¬шення як поточних питань між сторонами конфлікту, так і стратегічних – для розв’язання проблеми в цілому.
З іншого боку, з кожним роком ситуація навколо Придністров’я вигля¬дає дедалі більш безперспективною – регіон подбав про впровадження макси¬мально можливого набору атрибутики, який би свідчив про його окремішність: органи влади, кордони, армія, судова система, власна валюта і т.д. Спад напру¬ги між конфліктними сторонами міг би сприяти поновленню і активізації пе¬реговорного процесу, проте тривалість протистояння наразі ускладнює мож¬ливість розв’язання проблеми.
За двадцять років у сторін сфор¬мувалася своєрідна звичка до наявно¬го стану справ – елітам з обох боків Дністра бракує політичної волі для зміни ситуації. Кишинів і Тирасполь виробили взаємну систему стримувань та противаг стосовно один одного, що блокує можливість вирішення конфлікту у той чи інший бік зусиллями однієї зі сторін. Цей підхід зумовлює подальше цементування конфлікту, переговірні сторони не відчувають жодних стимулів задля того, аби надати нового імпульсу врегулюванню.
Час від часу країни-учасники переговорного процесу виходять із ініціати¬вами щодо придністровського врегулювання, однак досі жодна із них не при¬несла бажаного результату. Однією з вад попередніх пропозицій було те, що да¬
Інтерес до придністровського врегулювання з боку ЄС (особливо Німеччини) та США – нові передумови для розв’язання придністров- ського конфлікту5
1. Збереження «статус-кво».................................................................................................. 9
2. Реінтеграція Республіки Молдова
2.1 Європеїзація Придністров’я................................................................................. 16
2.3 Російський сценарій. Реалізація так званого «Плану Козака-2»......... 25
2.4 Міжнародний протекторат у Придністров’ї................................................. 37
3. Визнання незалежності Придністров’я.................................................................... 40
4. Приєднання Придністров’я до складу Росії........................................................... 44
5. Приєднання Придністров’я до складу України..................................................... 47
6. Відновлення гарячої фази конфлікту. Приєднання Республіки Молдова до Румунії....................................................... 50
ПОДРАЗНИКИ ПРИДНІСТРОВСЬКОГО КОНФЛІКТУ 54
МОЖЛИВІ КОМПРОМІСИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 56
РЕЗЮМЕ 69
ENGLISH VERSION 73
РЕІНТЕГРАЦІЯ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА34 СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ ПРИДНІСТРОВСЬКОГО КОНФЛІКТУ. ВИКЛИКИ ЄВРОПЕЙСЬКІЙ БЕЗПЕЦІ
42 Зыгарь
М., Соловьев В. Референдум о зависимости
[Электронный ресурс] /
«Коммерсантъ» №173/П
(3504), 18.09.2006. Режим доступу
http://www.kommersant.ru/doc.
43 Россию
беспокоит размещение американской ПРО
в Румынии [Электронный
ресурс] / Информационное
агентство «Росбалт», 04.05.2011.
Режим доступу http://www.rosbalt.ru/main/
44 Constitution
of the Republic of Moldova, adopted on July 29, 1994 [Online resource]
/ Republic of Moldova. Режим доступу
http://confinder.richmond.edu/
45 Barometrul
Opiniei Publice - noiembrie 2010 [Online resource] / Institutul de
Politici Publice, 16.11.2010. Режим
доступу http://www.ipp.md/libview.php?
звідти піде, то вона втратить увесь причорноморський регіон та важелі впливу на Україну. При цьому, залишаючись у Придністров’ї, Російська Федерація нібито зможе захищати свої геополітичні інтереси, маючи можливість більшого впливу і на Балкани, і взагалі на Південну Європу».42
Подібні підходи достатньо красномовно пояснюють дії Росії у процесі врегулювання придністровського конфлікту. Побоювання Росії у сфері міжнародної безпеки тісно пов’язані з її внутрішньою політикою. Російське керівництво сприяло поширенню громадської думки (і значною мірою саме її поділяє) про те, що Росія заслуговує на значний вплив, у тому числі далеко за її межами, отже, Росія має законне право впливати на події у колишніх республіках СРСР. Будь-яка поступливість на посягання Заходу у «близькому зарубіжжі» буде вкрай непопулярною усередині Росії і тому політично неприйнятною. Рішення США у 2006 році відкрити військову базу на румунській частині чорноморського узбережжя тільки посилило ці погляди в Росії.43
При цьому Республіка Молдова на конституційному рівні проголосила власний нейтралітет. У статті 11 Основного Документу країни зазначається:
«Республіка Молдова як нейтральна країна:
1. Республіка Молдова проголошує свій постійний нейтралітет.
2. Республіка Молдова не дозволятиме розміщення будь-яких іноземних військ на своїй території».44
Молдовське керівництво використовує ці конституційні положення як аргумент для виведення російських військ із Придністровського регіону. Залишається, утім, питання, наскільки його сприймають у Росії. У самій РМ до інтеграції в НАТО ставляться досить обережно. Особливо зміна суспільних настроїв серед молдовського населення була помітною в 2007 році – вочевидь, після інформаційної кампанії Росії (зокрема, через фактичне ембарго на поставки винної продукції із РМ до РФ). Зміну настроїв громадян РМ щодо вибору безпекової моделі проілюстровано в таблиці 4.45 Вона показує, що коли до 2007 року прибічниками нейтралітету РМ виступали не більше 40%, то вже згодом цей показник зріс до 60%.35
Питання Придністров’я є вкрай чутливим. Регіон зображується в Росії як такий, що населений етнічними росіянами, які шукають захисту та підтримки у Москви. Поточне російське керівництво пам’ятає критику, спричинену відчуттям «покинутості» росіян у «близькому зарубіжжі» протягом перших років після розвалу радянської системи, і хотіло б уникнути подібних звинувачень на свою адресу.
Політична залежність Тирасполя від Москви виступає одним з ключових факторів відсутності прогресу у процесі врегулювання придністровської проблеми. Серед основних чинників, що обумовлюють залежність Придністров’я від Росії слід відзначити такі:
• керівництво Придністров’я у переважній більшості є громадянами РФ, а керівництво місцевого міністерства держбезпеки становлять відкомандировані співробітники російських спецслужб;
• політичні інтереси Придністров’я та Росії практично збігаються, принаймні до моменту, поки Москва змушена зберігати існуючий «статус-кво» у регіоні;
РЕІНТЕГРАЦІЯ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА
%
Нейтралітет
Приєднання до НАТО
Приєднання до Договору про колективну безпеку СНД
Підписання двосторонніх договорів
Інше
Не знаю / Немає відповіді
Таблиця 4. Як змінювались «безпекові» настрої мешканців РМ?36 СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ ПРИДНІСТРОВСЬКОГО КОНФЛІКТУ. ВИКЛИКИ ЄВРОПЕЙСЬКІЙ БЕЗПЕЦІ
46 Гетьманчук
А. Евроинтеграционный букет Молдовы [Электронный
ресурс] /«Русский вопрос». – 2010/4. Режим
доступу http://www.russkiivopros.com/?
47 Коптев
Д. Советская оккупация испортила молдавское
вино [Электронный
ресурс] / Gtz.ru, 12.08.2010.
Режим доступу http://www.gzt.ru/topnews/
• РФ виступає головним «адвокатом» Придністров’я у переговорному форматі та поза ним, що намагається не допустити здійснення економічного або будь-якому іншого тиску на невизнану республіку ззовні;
• виживання Придністров’я в умовах жорсткого бюджетного дефіциту можливе лише за умов збереження існуючих схем фінансової та гуманітарної допомоги, а також забезпечення енергоносіями з боку Росії;
• РФ є єдиною країною, що може надати особисті гарантії безпеки керівництву регіону, у тому числі представникам силових структур, у випадку зміни ситуації в регіоні.
Росія, до того ж, намагається впливати економічними важелями і на позицію РМ. Брак економічної диверсифікації Республіки Молдова є важливим чинником, що уповільнює швидкість перехідного періоду та дозволяє Росії здійснювати вплив на керівництво країни. Понад 80% молдовського винного експорту – ключової експортної галузі країни (так само як і більшої частина сільськогосподарського експорту республіки), продовжує йти до Росії. Події 2005-2006 років, коли Росія запровадила обмеження на молдовську сільськогосподарську продукцію, виявили ризики, властиві для такого ступеню експортної концентрації. Парадоксально, але експорт із Придністровського регіону РМ є більш диверсифікованим (див. табл. 2). Близько 80% грошей, які надходять до РМ, становлять саме заробітки молдовських працівників, які перебувають в РФ.46 У березні 2006 року, реагуючи на нововведений уніфікованого митного режиму на українсько-молдовському кордоні, Росія запровадила винне ембарго проти РМ. Результати таких обмежень стали руйнівними для винної галузі Республіки Молдова: винний експорт Молдови у 2006 році знизився на 60%, а втрачений прибуток дорівнював більш ніж 4% ВВП. У квітні 2010 року російська влада знов вдалася до погроз щодо призупинення молдовської виноробної продукції на територію РФ. Молдовські експерти знову пов’язали таке рішення Росії з наміром чинити політичний тиск (тодішній в.о. президента РМ Міхай Гімпу саме запровадив День радянської окупації).47
Уразливість РМ до зовнішніх потрясінь гостро відчувається і відносно імпорту. Зокрема, Республіка Молдова практично повністю залежить від Росії в енергетичній галузі, отримуючи від неї 100% газу та 70% електроенергії. 37
48 Международный
протекторат может помочь Приднестровью
отделиться от Молдавии: спикер парламента
ПМР [Электронный ресурс] / Upmonitor, 20.02.2009.
Режим доступу http://www.upmonitor.ru/news/
49 Приднестровье
намерено брать пример с Косово [Электронный
ресурс] / Обозреватель, 19.12.2007.
Режим доступу http://www.obozrevatel.com.ua/
Незважаючи на той факт, що ЄС та США є учасниками формату «5+2», вони фактично були усунуті від прийняття ключових рішень у рамках переговорного процесу. Існуючий формат переговорів надає Росії занадто багато важелів впливу. Москва представлена як мінімум у трьох іпостасях: як посередник із власним правом голосу, як член ОБСЄ (організація, що працює на основі консенсусу країн-членів), а також зберігає контроль над керівництвом Придністров’я. Протягом багатьох років Росії також вдавалося здійснювати непрямий вплив через наявні в неї важелі на Україну. У результаті придністровському конфлікту не вистачає ефективних офіційних переговорних інструментів.
Водночас навіть удосконалення існуючого переговорного формату не є гарантією для врегулювання конфлікту. Задіяні гравці протягом довгих років мали можливість вести переговори та приймати рішення поза рамками п’ятистороннього (або модифікованого «5+2») формату.
Ймовірність реалізації сценарію ................ 8.0
2.3 МІЖНАРОДНИЙ ПРОТЕКТОРАТ У ПРИДНІСТРОВ’Ї
Ідея міжнародного протекторату над Придністров’ям і подальшого референдуму як інструменту розв’язання конфлікту виникла 2005 року у самому Придністров’ї. За словами колишнього спікера «парламенту» Придністров’я Євгена Шевчука, Тирасполь пропонував до розгляду такий варіант, коли країни-гаранти разом із закордонними організаціями шляхом залучення певного прозорого механізму могли б легітимізувати волю населення Придністров’я щодо можливого відокремлення.48 Придністровським лідерам імпонував сценарій Косово, за яким під егідою ООН територія перетворювалася на суб’єкт міжнародного права. Щоправда, ООН на подібний запит відреагувала негативно, зазначивши, що цим питанням мають займатися країни-гаранти під егідою ОБСЄ та в рамках підписаних домовленостей.49
Варіант міжнародного протекторату був кілька разів запропонований і з румунського боку. Деякі румунські дослідники 2006 року провели парале
РЕІНТЕГРАЦІЯ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА38 СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ ПРИДНІСТРОВСЬКОГО КОНФЛІКТУ. ВИКЛИКИ ЄВРОПЕЙСЬКІЙ БЕЗПЕЦІ
50 Pop A., Pascariu G., Anglitoiu G., Purcarus A. Romania and the Republic of Moldova – Between the European Neighbourhood Policy and the Prospect of EU Enlargement / European Institute of Romania. – Study No 5., 2006 – p. 87.
51 У князівстві Монако голову уряду призначає князь за поданням французького уряду або громадянина Монако. Зараз посаду державного міністра обіймає француз Мішель Роже.
52 Экс-глава
МИДа Румынии предлагает ООН или ОБСЕ
установить протекторат над Приднестровьем
[Электронный ресурс] / Press
Обозреватель, 26.07.2006.
Режим доступу http://press.try.md/item.php?
53 Чорояну
А. Без Приднестровья будет лучше? [Электронный
ресурс] / Новая Молдавия, 05.02.2009.
Режим доступу http://www.moldovanova.md/ru/
54 Дмитрий
Брагиш: «Приднестровье нужно передать
в концессию России на 30 лет» [Электронный
ресурс] / 21 телевизионный
канал, 20.03.2009. Режим
доступу http://www.tvc21.md/prn_news.
лі між Придністров’ям та Косово та запропонували встановити міжнародний протекторат мінімум на 5-7 років, а після демілітаризації, декриміналізації та демократизації регіону провести референдум щодо його статусу.50 Ідею протекторату під егідою ООН або ОБСЄ висловлювали 2006 і 2009 екс-міністри закордонних справ Румунії Адріан Северін та Адріан Чорояну. Адріан Северін по завершенню протекторату пропонував шляхом референдуму визначити, «чи стане Придністров’я частиною Молдови (і, відповідно, ЄС) з широкою автономією або стане незалежною державою». При цьому «якщо Придністров’я отримає незалежність, його легітимним лідерам нададуть право укласти договір про виконання певної частини державної служби або суверенних компетенцій з одним чи з кількома сусідніми державами, за прикладом Монако».51,52
У своїй статті для «Foreign Policy – Romania» Адріан Чорояну стверджує, що «відокремлення Придністров’я від Молдови, хай навіть тимчасове (поки над регіоном буде здійснюватися міжнародний протекторат), виявиться корисним для молдовської політики та неурядового сектору».53 Серед кандидатів на роль головного представника протекторату називалися Росія та Україна.
Пропозиції щодо міжнародного протекторату звучали і з молдовського боку. У березні 2009 року напередодні парламентських виборів в РМ голова місцевої Соціал-демократичної партії Дмітрій Брагіш оприлюднив концепцію врегулювання придністровського конфлікту на основі передачі Придністров’я у концесію Росії терміном на 30 років.54 Вказаний проект передбачав укладен-ня між Росією та РМ угоди, що легітимізувала б встановлення російської юрисдикції на території Придністров’я. Вочевидь, що такий підхід фактично б унеможливив повернення Придністров’я під юрисдикцію РМ, а також легалізу-вав би російську присутність у регіоні, у т.ч. військового характеру, мінімум на 30 років. 39
Угорський дослідник Пал Тамаш, який співпрацював з ІСП у рамках цього дослідження, не виключив міжнародний протекторат як інструмент розв’язання конфлікту. При цьому він розглядає протекторат ЄС-СНД як варіант компромісу ЄС та Росії, у якому провідну роль зіграла б Україна. З одного боку, Росія прагне захищати свої інтереси в регіоні, проте не в змозі діяти самотужки. З іншого боку, Євросоюз не зацікавлений в протистоянні, а тим більше в конфлікті з Росією через не найбільш пріоритетну для нього тему Придністров’я. Україна як країна безпосередньо зацікавлена та задіяна до розв’язання конфлікту могла б взяти на себе роль посередника, встановивши протекторат над Придністров’ям від імені усіх сторін, не включаючи його до свого складу. Фактично, в історії багато прикладів реалізації такого сценарію: після 1920 року колишні німецькі колонії та провінції Османської імперії опинилися під протекторатом Ліги Націй, але фактично керувалися однією державою, в основному Францією або Німеччиною.