Приднестровский конфликт

    Брюссель  постійно наголошує на тому, що конфлікт має бути вирішено у форматі «5+2», проте зміна статусу спостерігача на статус посередника не стоїть для ЄС на порядку денному. Пояснюється це тим, що на таку зміну мають 19

    погодитися  усі сторони, а наразі виступає проти  Придністров’я. Принаймні, так стверджують  окремі представники країн-членів Євросоюзу. Хоча в придністровських органах влади експертам ІСП зазначили, що зверталися до ЄС із проханням підвищити статус у переговорах, але ЄС сам не виявив такого бажання. Аргументують таку поведінку в Тирасполі тим, що у ролі спостерігача Євросоюз має більше поле для маневру і менше зобов’язань.

    Що  стосується Місії Європейського  Союзу з питань допомоги на кордоні  України та Молдови, її мандат буде подовжено (термін дії мандату EUBAM спливає у листопаді 2011 р.) на прохання молдовської та української сторін. Проте, як вважають в українському уряді, функції місії щодо моніторингу та рекомендацій могли б бути вдосконалені. Після майже 6 років роботи Місії ЄС не створено навіть концепції здійснення контролю за переміщенням товарів на адміністративному кордоні між РМ та Придністров’ям (EUBAM взагалі не підтримує контактів з придністровськими службами). Також українська сторона сподівається на збільшення ефективності спільних операцій контролюючих органів України та РМ під егідою Місії ЄС та участі Місії у боротьбі із нелегальною міграцією та трафіком крадених автомобілів через українсько-молдовський кордон тощо.

    Присутність ЄС у Придністров’ї

    ЄС  сприяє взаєморозумінню між обома  берегами Дністра («заходам зі зміцнення  довіри») через гуманітарні та соціальні проекти, проекти у сфері розвитку бізнесу, посилення спроможності громад та громадянського суспільства. У 2009-2011 роках на ці проекти було виділено 3,7 млн. євро. На 2012-2013 роки допомога значно зросте: готується новий пакет на 12 млн. євро.

    При цьому недержавні організації в Тирасполі майже не отримують грошової підтримки від ЄС, а є тільки бенефіціарами – тобто отримують продукт (тренінги, бізнес-курси, тощо), а не прямі кошти. Проекти реалізуються офісом програми ООН з розвитку у Кишиневі. Це відбувається, зокрема, через те, що банки та грошові рахунки Придністров’я не визнаються Європейським Союзом.

    Варто визнати, що спроби ЄС збільшити свою присутність в регіоні стикаються із активним спротивом із боку Москви та Тирасполя. Придністров’я взагалі не сприймає Європейський Союз як вагомого міжнародного гравця: 2005 року Верховна Рада Придністров’я прийняла Концепцію зовнішньої політики,

РЕІНТЕГРАЦІЯ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА

Позиція ЄС незмінна: Придністров’я – частина Республіки Молдови, а отже, окремих ініціатив ЄС-ПМР не може бути20 СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ ПРИДНІСТРОВСЬКОГО КОНФЛІКТУ. ВИКЛИКИ ЄВРОПЕЙСЬКІЙ БЕЗПЕЦІ

23 Концепция внешней политики Приднестровской Молдавской республики [Электронный ресурс] /Официальный сайт Министерства иностранных дел ПМР. Режим доступу http://mfa-pmr.org/index.php?newsid=453

24 Смирнов И. Запад развязал информационно-психологическую войну против Приднестровья [Электронный ресурс] / Новый регион – Приднестровье, 01.09.09. Режим доступу htp://www.nr2.ru/pmr/247291.html

    яка лише побіжно згадує Євросоюз у четвертому розділі виключно у контексті відносин з європейськими державами та ОБСЄ.23 Придністровський лідер Ігор Смірнов, намагаючись, очевидно, продемонструвати свою лояльність Кремлю, 2 вересня 2009 року під час виступу з нагоди 19-ї річниці створення ПМР заявив, що «проникнення і закріплення Заходу в регіоні, формування прозахідної політичної еліти та нового покоління молодих лідерів у різних сферах є однією з основних загроз довгостроковому розвитку придністровського суспільства».24

    Керівництво Придністров’я не сприймає жодної неурядової організації політичного штибу та індиферентне щодо соціально спрямованих НУО. Через можливості «міністерства держбезпеки» Придністров’я діяльність НУО перебуває під неусипним контролем керівництва регіону. Місцевий уряд особливо жорстко ставиться до зовнішнього фінансування проектів НУО, крізь призму того, що зовнішнє фінансування скрізь було інструментом зміни авторитарних режимів.

    Офіційний Тирасполь з недовірою ставиться  до пропозицій ЄС щодо співробітництва у галузі освіти. Так само серед восьми робочих груп, які відповідають за «відновленням довіри» між Правим та Лівим берегами, не існує групи, відповідальної за освіту.

    Придністровські медіа майже не надають інформації щодо підтримки регіону за рахунок ЄС, а придністровські еліти намагаються приховати участь Євросоюзу у його розвитку: наприклад, у січні 2011 року Ігор Смірнов відкрив оновлений пологовий будинок у Тирасполі на два дні раніше призначеної дати презентації, яку мав проводити Посол ЄС в Республіці Молдова Дірк Шубель. Інформаційні заходи, як, наприклад, семінар щодо зони вільної торгівлі між ЄС та Молдовою навесні 2011 р., Делегація ЄС провела в Одесі як нейтральній території. Проведення подібних заходів на території Придністров’я ускладнює необхідність реєстрації протягом доби з моменту в’їзду на територію Придністров’я для молдовських громадян, так само як і громадян інших держав.

    Водночас  важливо також враховувати, що окремі коментатори в Придністров’ї  під час спілкування з експертами ІСП оцінювали сценарій європеїзації доволі іронічно: «Нехай ЄС дає гроші. Придністров’я і надалі зміцнюватиме свої позиції, але ніякої реінтеграції може і не відбутися». Проте це не єдина позиція серед населення Придністров’я. 21

25 European Neighbourhood and Partnership Instrument. Republic of Moldova. National Indicative Programme 2007-2010 [Online resource] / [European Commission. DG RELEX. DIRECTORATE Eastern Europe, Southern Caucasus, Central Asian Republics]. Режим доступу http://ec.europa.eu/world/enp/pdf/country/enpi_nip_moldova_en.pdf

European Neighbourhood and Partnership Instrument. Republic of Moldova. National Indicative Programme 2011-2013 [Online resource] / [European Commission. DG RELEX. DIRECTORATE Eastern Europe, Southern Caucasus, Central Asian Republics] – p. 13. Режим доступу http://ec.europa.eu/world/enp/pdf/country/2011_enp_nip_moldova_en.pdf

    Єдина співпраця з ЄС, яку підтримує  придністровське керівництво, полягає у гуманітарній сфері: соціальний захист, медичне обслуговування, захист довкілля тощо. У свою чергу, ЄС не пропонує ввести до спільних проектів політичну складову, оскільки не хоче налаштувати проти себе придністровське керівництво.

    Позиція ЄС незмінна: ПМР – частина Молдови, а отже, окремих ініціатив ЄС-ПМР  на кшталт Плану дій або Угоди  про асоціацію-лайт не може бути. Всі політичні складові відносин ЄС-Молдова поширюються і на Придністров’я, але як складову РМ. Водночас, правильним кроком з боку Європейського Союзу було налагодити постійний прямий діалог не лише з керівництвом Правого берега, але й Лівого. Завдяки тому, що Придністров’я почали на постійній основі відвідувати делегації країн-членів Євросоюзу, а інформація про їхні візити почала регулярно з’являтись у місцевих медіа, у Придністров’ї стали більше дізнаватись про ЄС. Це вже важливе досягнення на фоні того, що багато мешканців Придністров’я до останнього часу ототожнювали Євросоюз не лише з Радою Європи чи ОБСЄ, але й НАТО, репутація котрого в регіоні є вкрай неоднозначною.

    Важливо, що наші співрозмовники як в Україні, так і в Молдові зауважують, що у Придністров’ї наявні представники політичних та бізнесових еліт, які вже сьогодні розуміють, що саме європейський курс розвитку регіону є найбільш перспективним.

    Фінансова присутність ЄС у  регіоні

    У цілому, з 1991 по 2010 роки ЄС витратив на Республіку Молдова більше 500 млн. євро. На період 2010-2013 років на РМ виділяється приблизно така ж сума – 500 млн. євро. Тобто сумарно до 2013 року Європейський Союз витратить на Республіку Молдова близько 1 млрд. євро. При цьому частка коштів, спрямованих на врегулювання конфлікту, невелика – до 2013 року ЄС планує витратити на заходи щодо збільшення довіри та європеїзації Придністров’я близько 45 млн. євро.25 Ці гроші – крапля у морі у порівнянні із понад 2 млрд. доларів США, які витратила РФ на Придністров’я у вигляді субсидій на енергоносії та надбавки до пенсій та заробітних плат.

РЕІНТЕГРАЦІЯ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА22 СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ ПРИДНІСТРОВСЬКОГО КОНФЛІКТУ. ВИКЛИКИ ЄВРОПЕЙСЬКІЙ БЕЗПЕЦІ

26 Rusila A. Is Transnitria the Next Follow-Up of Kosovo UDI? [Online resource] / Peace and Collaborative Development Network, 26.09.2008. Режим доступу http://www.internationalpeaceandconflict.org/forum/topics/780588:Topic:74696

27 Розрахунки авторів згідно з: Внешняя торговля ПМР по основним странам за январь-декабрь 2010 г. [Электронный ресурс] / Государственный таможенный комитет. Приднестровская Молдавская Республика. Режим доступу http://customs.tiraspol.net/content/view/1223/154

28 За даними статистики митної служби Придністров’я головні торгівельні партнери Придністров’я з країн ЄС – Німеччина, Італія, Румунія, Польща, Франція та Словаччина. Водночас, Місія Європейського Союзу з питань допомоги на кордоні України та Молдови серед ключових торгівельних партнерів Придністров’я називає в ЄС називає Румунію, Італію, Німеччину, Словаччину, Фінляндію та Швецію.

    При цьому ЄС залишається одним з  ключовим торговельних партнерів Придністров’я: з 12 головних партнерів по торгівлі 6 країн є членами Євросоюзу: Німеччина, Італія, Румунія, Польща, Франція та Словаччина. До того ж, на країни ЄС випадає найбільша частка експорту з Придністров’я: з 19% у 2000 р. частка експорту до ЄС зросла до 27% у 2010 р. (2010 р. на експорт до РФ припадає 18%). Станом на 2008 р. на території Придністров’я знаходилося більше 40 спільних підприємств, партнерами яких були компанії з Болгарії, Канади, Угорщини, Німеччини, Польщі, Росії та Італії.26

Таблиця 2. Зовнішня торгівля Придністров’я (%)27

2009 р. 2010 р.

Оборот Експорт Імпорт Оборот Експорт Імпорт

Росія 37,64% 20,16% 46,71% 35,70% 17,84% 43,76%

Молдова 12,84% 33,29% 2,23% 13,13% 34,68% 3,40%

Україна 13,55% 3,10% 18,97% 11,90% 5,33% 14,87%

Країни ЄС28 16,02% 25,78% 10,95% 16,00% 27,39% 10,86%

Інші країни 19,95% 17,67% 21,13% 23,27% 14,76% 27,11%

    Переговори  ЄС-Росія 

    Керівництво Євросоюзу усвідомлює неможливість досягнення повномасштабного врегулювання придністровського конфлікту у короткостроковій перспективі тільки за допомогою власної «м’якої сили» та процесу європеїзації. Тому 2010 року ЄС вирішив проявити ініціативу та почати переговори з Російською Федерацією щодо пошуків компромісного рішення. Активну роль у цьому взяла на себе Німеччина як країна, яка має особливі відносини з Росією. Німеччина наполягає на якнайшвидшому відновленні офіційного формату 23

29 Выступление и ответы Министра иностранных дел России С.В.Лаврова на вопросы СМИ в ходе совместной пресс-конференции по итогам переговоров с заместителем Премьер-министра, Министром иностранных дел и европейской интеграции Республики Молдова Ю.Г.Лянкэ [Электронный ресурс] / Министерство иностранных дел Российской Федерации. - Москва, 29.03.2011. Режим доступу http://www.mid.ru/brp_4.nsf/2fee282eb6df40e643256999005e6e8c/96e8ceecbbfebecbc325786200605da0?OpenDocument

    переговорів «5+2», який Росія до цього часу відкладала під приводом внутрішньополітичної нестабільності у РМ.

    Попри те, що Німеччина без особливого ентузіазму ставиться до врегулювання конфлікту за «Планом Козака-2», вона не проти об’єднання РМ на засадах федералізації. Для Німеччини приклад власного державного устрою (федеративна республіка) є свідченням дієздатності федеративної демократичної держави. Зокрема, німецькі дипломати готують низку семінарів на тему функціонування федерації. Головна вимога з боку Німеччини щодо реінтегрованої держави: її повноцінна життєздатність.

    Наразі  переговори між Європейським Союзом та Росією продовжуються: у березні 2011 року Москву з цього приводу  відвідав Мирослав Лайчак, який у грудні 2010 року був призначений директором департаменту Росії, східного напряму  Європейської політики сусідства та Західних Балкан у Європейській службі зовнішньої політики. З-поміж іншого, ЄС намагається переконати Росію розпочати офіційні переговори у форматі «5+2» якомога швидше, до початку президентської виборчої кампанії в Росії. Здається, зусилля німецьких дипломатів мали результат: у березні 2011 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив про відновлення офіційних переговорів у форматі «5+2» під час зустрічі із своїм молдовським колегою Юрієм Лянке. Наступний раунд переговорів призначено на червень 2011 року. Також Лавров заявив про намір Росії вивести з Придністров’я три склади боєприпасів.29

    Подібне дипломатичне зрушення - заслуга не лише німецьких дипломатів. Питання про відновлення офіційних переговорів ставив під час візиту до Москви у березні 2011 року і віце-президент США Джо Байден. США всіляко підтримують ЄС у його зусиллях розв’язати придністровське питання, оскільки вважають, що саме ЄС має грати першу скрипку у переговорах завдяки його здатності європеїзувати конфлікт. Водночас деякі американські експерти та дипломати переконані: США не можуть повністю «делегувати» ЄС місію вирішення придністровського питання, вказуючи на недостатню спроможність ЄС пропонувати чітке бачення розв’язання конфлікту на переговорах через відсутність консолідованої позиції усіх держав-членів.