Лекции "Инновацийний менеджмент"

 

 

 

 

ТЕМА 3. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

 

Тема охоплює такі питання:

 

 

 

 

• Сутність інноваційних стратегій та особливості їх формування

 

• Класифікація і стратегії інноваційних організацій

 

• Види та структура інноваційних організацій

 

• Особливості процесу продуктових інновацій на підприємстві

 

 

 

 

У сучасних умовах підприємство  повинно :

 

• впроваджувати інноваційні продукти та послуги, яких очікують цільові групи споживачів;
• підтримувати тісні зв’язки із споживачами, зберегти прихильність існуючих клієнтів і можливість ефективно задовольняти нових клієнтів  та  нові ринкові сегменти; 
• пропонувати  високоякісні  продукти та  послуги  за  низькими  цінами  та  з  малим  терміном  доставки;
• мобілізувати здібності та мотивацію співробітників, щоб досягнути безперервного покращання процесів, якості та терміну реагування;
• впроваджувати інформаційні системи.

 

 

 

 

інноваційна стратегія -

 

- важлива складова стратегії підприємства, включає цілі та заходи щодо інноваційних продуктів  та процесів і має вирішальне значення для стратегічного вибору комбінації “продукт-ринок”, що забезпечить існування підприємства у майбутньому.

 

 

 

 

Варіанти стратегічної поведінки підприємства:

 

 

• “Піонерна” стратегія, або стратегія технологічного лідерства (“first-to-market-strategy”) - дозволяє підприємству отримати так звану споживчу ренту за рахунок групи інноваційних покупців (“first-buyer”, “lead-user”), скористатися перевагами масового виробництва і тим самим отримати переваги перед конкурентами за рахунок набутого досвіду;
• “Стратегія ранніх послідовників” (“second-to-market”, “early follower-strategy”) завдяки виходу підприємства на ринок з подібними товарами чи послугами через короткий термін після „піонера” дозволяє зменшити ризики від входження на ринок;
• “Пізніші послідовники” (“late follower”, “late-to-market-strategy”) виходять на ринок лише тоді, коли розвиток ринку і поведінка покупців стабілізувалися, а подальший розвиток можна досить легко оцінити.

 

 

 

 

Інноваційні стратегії можуть виникнути завдяки трьом різним імпульсам: 

 

• технологічному (technology-push, knowledge-push), тобто інновації виникають на основі інноваційної технологічної пропозиції (тиск пропозиції);

 

• ринковому (market-pull, need-pull, demand-pull), тобто новинки розвиваються на основі ідентифікованих на ринку потреб споживачів (стан попиту);

 

• екологічному, тобто інноваційна діяльність орієнтується на подолання екологічних проблем (екологічна орієнтація).

 

 

 

 

Класифікація стратегій компаній залежно від цілей:

 

• віолентна стратегія застосовується у великому стандартному виробництві продукції середньої якості за низькими цінами;
• патієнтна (нішева) стратегія застосовується у вузькоспеціалізованих нішах для певних груп споживачів високоякісних і дорогих товарів;
• комутантна (поєднуюча) стратегія реалізується на регіональному (локальному) рівні за рахунок індивідуалізації і пристосування до місцевих умов;
• експлерентна (піонерна) стратегія передбачає радикальні рішення, перетворення “старих” сегментів ринку на основі принципових нововведень з одночасним підвищенням якості і зниженням собівартості.

 

 

 

 

Венчурні фірми – окремий тип стратегії:

 

• діють на етапах зростання і насичення активності у винахідництві і зниження активності наукових досліджень;
• безпосередньо не займаються організацією виробництва, а лише здійснюють продаж результатів наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок;
• передумовами їх створення є наявність ідеї інновації (виробу, технологій), суспільної потреби, ризикового капіталу;
• фінансування здійснюється шляхом придбання акцій або надання пільгових кредитів з правом конверсії у акції;
• специфічні риси - надання коштів на тривалий термін, пайова участь інвестора у капіталі (прямо чи опосередковано) і, відповідно, участь в управлінні;
• інвестиції здійснюються на початкових етапах бізнесу

 

 

 

 

Стимулюючі фактори розвитку венчурних фірм:

 

• технологічні;
• правові (законодавчо закріплені пільги і стимули);
• управлінські (адаптивність до вимог ринку і науково-технічного прогресу);
• психологічні (інтелектуальний рівень і прагнення до свободи творчості);
• економічні (вища ефективність і швидка окупність).

 

 

 

 

Види та структура інноваційних організацій:

 

• Маркетингові організації – забезпечують маркетинговий супровід, діяльність інноваційних організацій. Особливі риси– орієнтація діяльності на перспективу і на споживача, високий рівень фондоозброєності праці, освіти персоналу, інформаційного забезпечення.
• Науково-дослідні організації , дослідницькі центри - здійснюють розробку новинок, випуск, апробацію і дифузію інновацій. Особливі риси – реалізація концепції маркетингу, висока фондоозброєність, інформаційна забезпеченість, відповідність умов праці світовим стандартам.

 

 

 

 

Види та структура інноваційних організацій

 

• Проектно-конструкторські організації – здійснюють конструкторську розробку ідей, науково-дослідні, експериментальні і випробувальні роботи.
• Проектно-технологічні організації – здійснюють технологічну підготовку (обладнання, оснащення, розробку нормативів, організацію праці тощо).
• Будівельно-монтажні організації – здійснюють нове будівництво, розширення, реконструкцію і, за потреби, технічне переозброєння виробництва.
• Організації з матеріального забезпечення виробництва – забезпечують конкурентоспроможний “вхід” системи інноваційного менеджменту.

 

 

 

 

Види та структура інноваційних організацій

 

• Фінансові організації – забезпечують формування фінансових ресурсів інноваційної організації, прогнозування і аудит фінансового стану.
• Підприємство – здійснює матеріалізацію результатів НДДКР у готовій продукції (роботах, послугах).
• Сервісна організація– забезпечує високу якість сервісу інноваційного процесу (простоту випробувань, упаковки, транспортування, монтажу, гарантійного обслуговування).
• Ремонтна організація – забезпечує рівень гарантійного і технічного обслуговування.
• Корпорації – об`єднання з метою проведення спільних науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДіДКР), інноваційної діяльності.

 

 

 

 

Види та структура інноваційних організацій

 

• Наукові парки (НП) – включають НП дослідницького характеру; дослідницькі парки з доведенням новинок до практичного впровадження; інкубатори (США) та інноваційні центри (Західна Європа) нових венчурних фірм навколо університетів, вищих навчальних закладів.
• Фінансово-промислові групи - об`єднання на основі єдиного технологічного циклу на базі управляючої компанії і незалежних юридичних осіб, включаючи фінансові інституції.
• Холдинг – створення господарсько несамостійних дочірніх компаній на чолі з материнською і з володінням нею акцій дочірніх компаній та філій.
• Консорціум – тимчасове об`єднання крупних фірм у межах міжфірмової кооперації з метою інновацій протягом тривалого періоду.
• Транснаціональна корпорація – товариство з дочірніми фірмами у різних країнах, інноваційна діяльність яких забезпечує основну.

 

 

 

 

Види та структура інноваційних організацій

 

• Технопарк – територіально обмежений комплекс юридично незалежних фірм (іноді до кількох сотень) у межах законодавчо закріплених особливих умов господарювання.
• Технополіс – спеціально створений комплекс навколо наукових центрів з розвиненою інфраструктурою, де розміщені економічні агенти, що реалізують усі етапи інноваційного процесу (технополіс, курортополіс, рекреаційна зона тощо).
• Інкубатори різних типів (інноваційні інкубатори, технологічні інкубатори тощо) - виконують функції пошуку перспективних наукових та технологічних розробок, сприяють створенню малих та середніх підприємств, що впроваджують ці розробки, надають цим підприємствам консалтингові, інформаційні та комунікаційні послуги.
• Стратегічний альянс – утворення учасників міжфірмової кооперації на основі домовленості про проведення всього циклу інноваційного процесу, включаючи комерціалізацію результатів процесу.

 

 

 

 

Етапи процесу продуктових інновацій

 

Поштовх до інновацій:

Аналіз ситуації/

Ідентифікація проблеми

 

Збір ідей і нагромадження

 

Генерація ідей

 

Систематична реєстрація та збереження ідей

 

Перевірка і групування

 

Оцінка

 

Відбір (рішення)

 

Втілення

 

Вихід на ринок

 

 

 

 

Фактори зовнішнього середовища підприємства, що зумовлюють інноваційність:

 

 

• підвищена частота та швидкість зміни цих факторів (законодавчих та нормативних актів, вимог споживачів до якості, випуск конкурентами продуктів – замінників та ін.);
• загальне посилення інтенсивності конкурентної боротьби внаслідок проникнення нових та агресивних конкурентів на ринок;
• специфічні тенденції у споживчому попиті (виникнення модних продуктів, зміни звичок споживачів у використанні товарів та способі життя);
• епохальні відкриття, які відповідно до теорії „довгих хвиль нововведень” М.Кондратьєва неминуче дають сильний поштовх до інноваційної діяльності.

 

 

 

 

Внутрішні поштовхи до інновацій:

 

• інноваційний потенціал нової ідеї; виявлена і чітко окреслена проблема, для якої, на думку керівництва підприємства, повинне бути знайдене рішення;
• високі шанси на успіх та майбутні прибутки для продуктів, які уже запроваджені на ринок;
• філософія та культура підприємства, зорієнтовані на інновації;
• кризові ситуації.

 

 

 

 

Джерела походження ідей стосовно нових продуктів

 

 

 

 

Для оцінки ідей щодо нових продуктів використовують критерії та показники:

 

 

• економічні (прибуток, рентабельність, витрати, оборот, потреба у капіталі та ін.);
• продуктові та процесні (якість продуктів, продуктивність та надійність процесів, необхідне обладнання тощо);
• технологічні (здатність інтегруватись у наявні інноваційну та виробничу програму, технологічний та синергічний ефекти та ін.);
• збутові (місткість ринку, частка ринку, ріст ринку, конкурентна ситуація, потенціал збутової організації та ін.);
• структурні (виробнича структура, рівень спеціалізації, часові, людські та просторові потужності);
• трудові (навантаження на працівників, вимоги до працівників, безпека праці, мотивація, кваліфікація тощо);
• часові (тривалість інноваційного процесу, термін виходу на ринок, термін амортизації, тривалість життєвого циклу продукту та ін.).