Лекции "Инновацийний менеджмент"

 

 

 

 

ТЕМА 16. МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ

 

Тема охоплює такі питання:

1. Основні технологічні проблеми, пов’язані з торгівлею

2. Підходи  до розв’язання технологічних проблем

3. Міжнародні угоди з охорони прав інтелектуальної власності

4. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

 

 

 

 

Основні чинники посилення актуальності технологічних проблем

 

• недостатня ефективність патентного захисту інтелектуальної власності у низці секторів виробництва високотехнологічних товарів;
• конвергенція технологічних процесів, систем управління, освіти, капіталомісткості виробництва як передумова технологічного лідерства;
• концентрація торгівлі високотехнологічними товарами у межах внутрішньокорпоративної, внутрішньофірмової торгівлі;
• стрімке зростання обсягів обміну технологіями.

 

 

 

 

Причини суперечності між рухом технологій та інвестицій у світогосподарських зв’язках

 

• національна політика зміцнення технологічного потенціалу вітчизняних підприємств, включаючи стимулювання залучення і дестимулювання експорту технологій;
• політика сприяння національним ТНК у виході на нові ринки.

 

 

 

 

Основні технологічні проблеми, пов’язані з торгівлею

 

• погодження термінології;
• державне замовлення на поставки високотехнологічної продукції;
• вимоги прозорості, взаємного визнання та застосування міжнародних стандартів;
• перетворення приватних стандартів великих фірм у промислові стандарти, що домінують на ринку;
• стратегічний демпінг високотехнологічних і капіталомістких товарів;
• непрямі субсидії експорту;
• створення торгових правил з захисту прав інтелектуальної власності     

 

 

 

 

 

Форми інвестування в умовах техноглобалізму:

 

• стратегічні альянси з інвестицій;
• спільні підприємства;
• дослідні корпорації;
• контракти з розвитку;
• контракти з НДіДКР.

 

 

 

 

Підходи до розв’язання технологічних проблем

 

• розв'язання проблеми субсидій, технічних бар’єрів, державного замовлення (Токійський раунд ГАТТ);
• усунення перешкод, що виникають внаслідок урядових, приватних дій або структурних характеристик;
• обговорення проблем, подання скарг щодо структурних перешкод до спеціалізованого органу з вирішення суперечок в межах СОТ;
• сприяння вільному технологічному обміну через міжнародне науково-технічне співробітництво.

 

 

 

 

Міжнародні угоди, що функціонують в межах ВОІВ

 

ВОІВ

 

Програмні угоди

 

Класифікаційні угоди

 

Реєстраційні угоди

 

1. Паризька Конвенція з охорони прав промислової власності.

 

2. Найробський договір про охорону олімпійського символу.

 

3. Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для патентної процедури.

 

4. Мадридська угода про запобігання неправдивих або таких, що вводять в оману вказівок походження на товарах.

 

1. Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію.

 

2. Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів та послуг для реєстрації знаків.

 

3. Локарнська угода про Міжнародну класифікацію промислових взірців.

 

4. Віденська угода про класифікацію мистецьких елементів.

 

1. Договір про патентну кооперацію.

 

2. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію товарних знаків.

 

3. Договір про реєстрацію товарних знаків.

 

4. Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження та їх міжнародну реєстрацію.

 

5. Гаазька угода про міжнародне депонування промислових взірців.

 

 

 

 

Регіональні патентні угоди

 

• Конвенція про видачу європейських патентів (1978 р.),
• Конвенція про європейський патент для Спільного ринку (1975 р.),
• Євразійська патентна конвенція  (1996 р.),
• Угода відносно створення Африканської організації інтелектуальної власності (1982 р.),
• Угода про створення Африканської регіональної організації промислової власності (1976 р).

 

 

 

 

Положення Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) стосуються:

 

• авторського та суміжних прав;
• патентів;
• товарних знаків;
• промислових взірців, дизайну;
• топографії (компонування) інтегральних схем;
• географічних зазначень (назв походження);
• нерозголошення інформації.

 

 

 

 

Угода ТРІПС є розвитком таких базових міжнародних норм у цій сфері

 

• Паризька Конвенція з охорони прав промислової власності (Паризька Конвенція);
• Стокгольмський акт від 14 липня 1967 р. Паризької Конвенції;
• Бернська Конвенція про захист творів літератури та мистецтва,
• Міжнародна Конвенція про захист прав виконавців, виробників фонограм та радіомовних організацій 26 жовтня 1961р. (Римська Конвенція);
• Угода про інтелектуальну власність стосовно інтегральних схем (26 травня 1989р., Вашингтон).

 

 

 

 

Базові принципи Угоди ТРІПС

 

• свобода країн–учасниць у здійсненні заходів суспільно важливого характеру, якщо вони узгоджуються з положеннями Угоди (Ст.8.1);
• (2) вживання заходів запобігання зловживанню правами інтелектуальної власності власниками або використанню їх для надмірного обмеження торгівлі і передачі технологій (Ст.8.2).

 

 

 

 

Винятки угоди ТРІПС стосовно урядового дозволу щодо використання об’єкта патенту третіми сторонами:

 

• якщо зацікавлений виробник намагався, але не зміг отримати дозвіл на комерційних умовах протягом достатнього проміжку часу;
• використання не повинно бути винятковим і повинно надаватися переважно на внутрішньому ринку;
• сфера та тривалість такого використання обмежується цілями, для яких воно надається (для напівпровідникових технологій це може бути лише громадське некомерційне використання), або бути наслідком судового (адміністративного) розгляду антиконкурентної практики;
• на період дії обставин, що є підставою дозволу, повинні забезпечуватися відповідальність з боку уповноважених осіб, які надали дозвіл, та захист інтересів власника;
• власник повинен отримати адекватну компенсацію з урахуванням економічної вартості дозволу.

 

 

 

 

Додаткові умови для використання залежного патенту і відповідного порушення патентного захисту іншого, пов’язаного з ним, патенту:

 

• винахід, що заявляється у другому патенті, повинен мати важливі технічні, економічні переваги;
• надання права на перехресну ліцензію власнику патенту, що був порушений, на використання винаходу, що заявляється у другому патенті;
• використання, дозволене з порушенням патенту, не передбачає передачу прав за другим патентом.

 

 

 

 

В Угоді ТРІПС визначена необхідність захисту нерозголошуваної інформації, якщо вона:

 

• є секретною (не є загальновідомою або доступною) і має комерційну цінність через це;
• зберігається в секреті особою, яка законно здійснює контроль над цією інформацією.

 

 

 

 

Згідно Угоди ТРІПС процедури захисту права інтелектуальної власності повинні бути:

 

• справедливими і доступними;
• простими;
• наданими за невисоку вартість;
• не містити безпідставних часових обмежень або затримок;
• у формі письмово оформлених рішень;
• побудованими на свідченнях сторін;
• побудованими з можливістю апеляції до суду. Члени СОТ стосовно процедур захисту не мають зобов’язань  щодо запровадження системи судочинства відмінної від існуючої.

 

 

 

 

Застосування цивільно-правових та адміністративних процедур в Угоді ТРІПС базується на:

 

• доступності;
• праві відповідача з викладенням претензії;
• залученні незалежних адвокатів;
• наданні сторонам права для підтвердження претензії і відповідних доказів;
• забезпеченні конфіденційності;
• відсутності обтяжливих вимог щодо обов’язкової особистої присутності.

 

 

 

 

Для запобігання порушенням прав власності, збереження доказів член СОТ повинен негайно вживати тимчасові заходи:

 

• ухвалювати у судовому порядку попередні заходи без заслуховування винної сторони;
• вимагати від заявника подання всіх можливих доказів про права власності та їх порушення;
• приймати судове розпорядження щодо компенсації шкоди відповідачеві, якщо виявиться відсутність порушення чи загрози порушення.