ТЕМА 9. МІЖНАРОДНА ПЕРЕДАЧА ТЕХНОЛОГІЙ
Глобалізація економічного розвитку і поняття техноглобалізму
Теоретичні засади та доцільність міжнародної торгівлі технологіями
Загальна характеристика світового ринку технологій.
Глобалізація
Процес, у якому економічні ринки, технології та комунікаційні моделі поступово виявляють більш глобальні та менш глобальні - національні чи місцеві характеристики.
Глобалізація економічного зростання означає встановлення безпосереднього зв`язку національної економіки і світового господарства, їх глибокий взаємовплив.
Ознака сучасної світової економіки - формування двох полюсів:
- країни-глобальні лідери, серед яких США займають домінуючі позиції, успіх яких визначається інтелектуалізацією із здатністю до постійних інновацій; соціалізацією з пріоритетом самовираження особистості; екологізацією виробництва і середовища життєдіяльності;
- країни, для яких економічна глобалізація проявляється насамперед як якісно нові умови розвитку, на які вже практично неможливо впливати, але які обов`язково треба враховувати.
Глобальна економіка включає :
1)міжнародну науково-технічну сферу;
2) систему міжнародного виробництва;
3) світовий ринок і міжнародну торгівлю;
4) міжнародну валютно-фінансову систему.
Глобалізація науки і технології
зростаюча свобода, з якою результати науково-технічного прогресу перетинають національні кордони у формі наукових праць, товарів, ідей, кваліфікованих спеціалістів, а також технологічного, виробничого та маркетингового ноу-хау.
Техноглобалізм
Планетарний процес інтернаціоналізації створення і освоєння виробничого й комерційного використання, трансферу (передачі) і дифузії (поширення) технологій
Міжнародний обмін науково-технічними знаннями
Обмін продуктами інтелектуальної праці на комерційних засадах між конкретними агентами різних країн, включаючи і внутрішньофірмовий обмін.
Поняття технологій трактують як:
- власне технологію, під якою розуміють набір наукових рішень, інструкцій, методів тощо;
- матеріалізовану технологію - продукт інтелектуальної праці, втілений в конкретний матеріальний об’єкт (промисловий взірець, обладнання та ін.).
Модель „технологічного розриву” („відриву”)
Фактор НТД є визначальним для виникнення торговельних зв’язків. Країна-інноватор, яка володіє квазімонополією власності на науково-технічний результат, експортує науково місткий продукт, імпортує сировинні, працемісткі та енергомісткі продукти. Тобто технологічний розрив є основою міжнародного торговельного обміну. З часом він скорочується внаслідок передачі технологій, впровадження альтернативних технологій в країнах-аутсайдерах.
Модель „міжнародного життєвого циклу продукту”
На першому етапі свого існування – етапі появи нового продукту на ринку (new product stage) – новий продукт з’являється на внутрішньому ринку США і споживається лише на території цієї країни. Тому фірми – виробники зацікавлені зосередити свою діяльність саме там, де можна швидко і безпосередньо визначити реакцію споживача на свої товари та врахувати її в своїй подальшій виробничо-комерційній діяльності. До того ж на цьому етапі якісні характеристики продукту, обсяги й технології його випуску ще не є сталими, оскільки фірми лише освоюють виробництво даного товару та ринок, на якому він реалізується. Очевидно, що в такому випадку новий продукт не потрапляє в міжнародний обмін.
Модель „міжнародного життєвого циклу продукту”
Другий етап – етап зрілості продукту (maturing product stage) характеризується формуванням певних загальних стандартів нового виробу, визначенням його основних характеристик та технологічних процесів виробництва. На цьому етапі з’являється й швидко зростає попит на товар з боку іноземних споживачів. Разом з тим попит на товар у міжнародних масштабах обмежується регіоном розвинутих країн, оскільки, за визначенням, даний товар при значено для задоволення потреб споживачів з високим рівнем доходу. Іноземний попит та економія на масштабах виробництва стимулюють експорт товару на ринки розвинутих країн.
Модель „міжнародного життєвого циклу продукту”
На третьому етапі – етапі випуску стандартизованого продукту (standartized product
stage) – весь комплекс характеристик, як споживчих якостей продукту, так і процесу його виробництва вже чітко визначений. Це означає, що продукт добре знайомий споживачам, а технологія його виготовлення – виробникам. Індустріально розвинуті країни в цей час знову займаються розробкою нових продуктів. Структура торгівлі даним товаром може змінитися таким чином, що тепер США та інші індустріально розвинуті держави почнуть імпортувати його з менш розвинутих країн.
На мікрорівні (фірм, корпорацій, підприємств) доцільність передачі технологій обумовлюється локальними факторами
- обсягами ресурсів, які необхідні для вирішення конкретних науково-технічних проблем;
- незначною потужністю науково-технічної бази окремого підприємства, лабораторії;
- неготовністю наявних виробничих потужностей до реалізації науково-технічних досягнень;
- невідповідністю отриманих науково-технічних рішень стратегічним цілям фірми;
- отриманням нових стратегічних можливостей внаслідок приєднання до міжнародного технологічного обміну.
Економічна доцільність експорту технологій в світовій практиці проявляється як:
- засіб збільшення доходів при обмежених ресурсах для самостійного впровадження НТД;
- форма боротьби за нові товарні ринки при обмежених фінансових ресурсах для організації експорту в економічно доцільних розмірах;
- спосіб уникнення перешкод щодо експорту товарів;
- засіб розширення експорту шляхом вимушеного залучення імпортера технологій до товарного імпорту;
- засіб посилення контролю над закордонними виробниками шляхом технологічного контролю над обсягами виробництва за допомогою умов ліцензійних договорів;
- засіб доступу до імпорту нововведень шляхом так званого „перехресного ліцензування”;
- можливість для вдосконалення об’єкта ліцензії в процесі її впровадження.
Економічна доцільність імпорту технологій проявляється в наступних формах:
- як засіб доступу до високотехнологічних нововведень з меншими затратами в порівнянні з самостійними НДіДКР;
- як засіб зменшення валютних витрат на товарний імпорт при одночасному використанні національного капіталу і робочої сили;
- як гарантія освоєння виробництва продукції високого технологічного рівня за допомогою ліцензіара;
- як засіб розширення експорту продукції, що визначається за іноземною технологією.
Характерні риси сучасного міжнародного технологічного обміну
- об’єктивний характер розвитку технологічного ринку, яким обумовлена монополізація технологічного ринку і відрив розвинених країн від інших в сфері НТР;
- вихід торгівлі технологіями на перше місце в глобальній політиці ТНК;
- використання міжнародної передачі технологій як засобу зовнішньоекономічної експансії, що проявляється в передачі технологій дочірнім фірмам і обмеженні продажу ліцензій конкурентам;
- розширення участі в обміні технологіями малих і середніх фірм;
- посилення конкурентної боротьби між лідерами світового технологічного ринку (США, Японія, країни Західної Європи);
- використання технологічного обміну як форми економічної залежності слаборозвинених економік.
Поняття „світовий ринок технологій”
Сукупність міжнародних ринкових відносин його суб`єктів з приводу прибуткового використання прав власності на його об`єкти – технології, продуктів, процесів та управління
В світовому технологічному ринку виділяють чотири сегменти:
- ринок патентів та ліцензій;
- ринок наукової чи технологічної продукції;
- ринок високотехнологічного капіталу;
- ринок науково-технічних спеціалістів.
Інституційні елементи світового ринку технологій:
- об`єкти, тобто продукти (товари) чи процеси – носії технологій;
- суб`єкти – юридичні чи фізичні особи, що оперують об`єктами;
- комерційний та некомерційний трансфер технологій;
- форми трансферу та правового захисту інновацій і технологій (патенти, ліцензії, ноу-хау, лізинг, копірайт, франчайзинг, форми наукомісткого сервісу);
- канали трансферу та дифузії інновацій і технологій (торгівля інноваційно ємною продукцією, ліцензійна торгівля, наукоємний сервіс, науково-технічне та інформаційне співробітництво, комплексний трансфер технологій, зокрема прямі іноземні інвестиції, спільне підприємництво, контракти).
Класифікація об'єктів:
- позаринкові ;
- потенційно ринкові;
- ринкові.
Основні канали трансферу інновацій і технологій
- міжнародна торгівля інноваційно ємною продукцією,;
- ліцензійна торгівля;
- наукоємний сервіс;
- міжнародне науково-технічне співробітництво;
- комплексний трансфер технологій.
Основні інноваційні стратегії суб`єктів світового ринку технологій
- наступальна, що орієнтована на використання радикальних інновацій, перспективних технологій, випуск новітніх продуктів, лідерство на ринку;
- захисна, що пов`язана з удосконалювальними інноваціями, мінливими технологіями і є найпоширенішою у розвинутих країнах;
- імітаційна, що передбачає копіювання піонерних технологій з залученням модернізувальних інновацій і є найхарактернішою для попереднього періоду економічного зростання Японії, “нових індустріальних країн” Азії.