Лекции "Инновацийний менеджмент"

 

 

 

 

ТЕМА13. МЕТОДИ ОЦІНКИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ  ВЛАСНОСТІ

 

Тема охоплює такі питання:

• Об`єкти і критерії оцінки інтелектуальної продукції
• Основні методи оцінки вартості об’єктів інтелектуальної власності
• Методи розрахунку ціни ліцензії

 

 

 

 

Об`єкти оцінки:

 

 

• визначення часового аспекту (коротко-, середньо- і довгостроковий характер змін);
• визначення функціонального аспекту (пошукова проблема, альтернативні шляхи вирішення проблеми, варіанти реалізації товарів і послуг);
• визначення структурного аспекту (ступінь монополізації, організаційна побудова фірми, географія виробництва).

 

 

 

 

Критерії економічної  оцінки: 

 

• мета оцінки (вибір програми досліджень або відбір проектів НДіДКР на різних рівнях);
• об`єкти оцінки і їхні взаємозв`язки (наприклад, об`єкти фундаментальних і прикладних досліджень та їх взаємний вплив);
• критерії оцінки (витрати і час розробки, витрати виробництва, технічні параметри продуктивності, експлуатаційні витрати, приріст прибутку, попит);
• вимоги до практичного використання в управлінні НДіДКР (організація робіт щодо оцінки, забезпечення необхідними спеціалістами, ресурсами, значимість одержаних результатів з точки зору економіки в цілому);
• критерії якості (надійність оцінки, точність оцінки, переконливість і т.д.).

 

 

 

 

Критерії оцінки проектів  на етапі аналізу конкурсних  пропозицій (за С. Блейком):

 

• рівень технічного виконання і управління;
• готовність до інвестування;
• зацікавленість програмою;
• ідентифікація головної проблеми галузі;
• об`єктивність;
• виконання умов конкурсу;
• достовірність попереднього розрахунку витрат;
• застосовувані методи управління;
• новизна технічних параметрів;
• попередній досвід і загальне завантаження роботою.

 

 

 

 

Науково-методологічні критерії  оцінки:

 

• ступінь зрілості проблеми;
• вірогідність успіху;
• логічні взаємозв`язки у досліджуваній системі;
• стан досліджень, що стосуються проблеми;
• внесок у розв`язання проблем, які є зовнішніми відносно даної системи;
• організаційно-технічна здійсненність;
• витрати;
• економічні та соціальні наслідки інноваційних проектів і програм.

 

 

 

 

Стратегія фірми повинна  визначатися:

 

• технічним рівнем запозиченої технології,
• продуктивністю,
• собівартістю,
• оригінальним характером продукту і його впливом на ринкове ціноутворення.

 

•  показник питомої ваги новинки;
• ступінь морального старіння;
• ступінь оновлення продуктової структури.

 

Для визначення технічного  рівня використовують:

 

 

 

 

Розрахунок рангу дослідницьких  проектів (Rі) (за Ольсеном)

 

де Іі – показник майбутніх результатів, ;

Pі – ймовірність;

Cі – очікувані витрати на дослідження;

Sit – очікувана сума продажу за рік t; t – період часу;

a – стратегічний параметр, який можна інтерпретувати як вимірник рентабельності продажу (відношення прибутку до обороту).

 

і=1, 2,..., n,

 

При Sit=Si, як критерій ранжування виступає:

 

 

 

 

Розрахунок ефективності:

 

де Е- дохід від результатів НДіДКР;

К – капітал, інвестований в НДіДКР.

 

З врахуванням факторів  ймовірності:

 

де Р - ризики, пов`язані з науково-технічною  реалізацією, з технологічною реалізацією  на підприємстві та ризик, зумовлений  ринком.

 

Процес врахування ризику полягає  у зменшенні прогнозованих майбутніх  доходів на певну величину, яка  компенсує “необов`язковість одержання  цих доходів”.

 

 

 

 

Оцінка ефективності реалізації  нововведень американськими компаніями:

 

де Е – ефективність реалізації нововведень;

П – щорічний обсяг продаж нового виробу;

С – ціна продажу одиниці виробу;

Т – життєвий цикл новинки (передбачуваний термін виробництва нового виробу або період від його освоєння до зняття з виробництва);

РТ – ймовірність технічного успіху (можливість практичного втілення дослідницьких ідей в новій вдосконаленій продукції);

РК – ймовірність комерційного успіху (можливість збуту нової продукції на ринку і одержання очікуваних прибутків);

В – сума витрат на розробку, освоєння виробництва і поточних виробничих витрат.

 

 

 

 

Методи оцінки, основані  на використанні інтуїції та  досвіду спеціалістів

 

Експертні методи застосовуються при визначенні вартісних показників тих об`єктів інтелектуальної власності, для яких :

• є складною ідентифікація з певною групою промислової продукції;
• неможливе калькулювання витрат у встановленому порядку;
• існує невизначеність перспектив реалізації (об`єкти інтелектуальної власності, що охороняються авторським правом (копірайт);
• принципово нові об`єкти, що не мають аналогів).

 

 

 

 

Правила обробки індивідуальних  рішень експертів:

 

• процедура Борда (ранжування альтернатив);
• процедура Янга (послідовне порівняння);
• процедура парних порівнянь;
• процедура (медіана) Кемені.

 

 

 

 

Сума присвоєних балів  експертами визначається як:

 

де Rj – сума перетворених рангів за всіма експертами для j-го фактора;

Rjk- перетворений ранг, присвоєний k-м експертом j-му фактору;

N, К – кількість факторів і експертів відповідно.

 

 

 

 

Результати опитувань  експертів (за процедурою Борда)

 

19

 

5

 

4

 

5

 

2

 

3

 

Х⁵

 

21

 

4

 

5

 

3

 

4

 

5

 

Х⁴

 

6

 

1

 

1

 

2

 

1

 

1

 

Х³

 

13

 

3

 

2

 

1

 

5

 

2

 

Х²

 

16

 

2

 

3

 

4

 

3

 

4

 

Х¹

 

Е⁵

 

Е⁴

 

Е³

 

Е²

 

Е1

 

 

Cума рангових місць

 

Оцінки експертів R^jk

 

Варіант

 

Визначено порядок важливості  альтернатив за процедурою Борда: х3, х2, х1, х5, х4.

 

 

 

 

Процедура парних порівнянь

 

Оцінка параметрів першим  експертом

 

1

 

10

 

-

 

-

 

-

 

-

 

-

 

0,2

 

2

 

-

 

0

 

1

 

0

 

1

 

х⁵

 

0,4

 

4

 

1

 

-

 

1

 

1

 

1

 

х⁴

 

0,1

 

1

 

0

 

0

 

-

 

1

 

0

 

х³

 

0,2

 

2

 

1

 

0

 

0

 

-

 

1

 

х²

 

0,1

 

1

 

0

 

0

 

1

 

0

 

-

 

х¹

 

8

 

7

 

6

 

5

 

4

 

3

 

2

 

1

 

Х⁵

 

х⁴

 

х³

 

х²

 

х¹

 

Параметри (варіанти), що порівнюються

 

 

 

 

Процедура парних порівнянь

 

Оцінка параметрів другим  експертом

 

1

 

10

 

-

 

-

 

-

 

-

 

-

 

0,2

 

2

 

-

 

0

 

1

 

1

 

0

 

х⁵

 

0,3

 

3

 

1

 

-

 

1

 

1

 

0

 

х⁴

 

0

 

0

 

0

 

0

 

-

 

0

 

0

 

х³

 

0,2

 

2

 

0

 

0

 

1

 

-

 

1

 

х²

 

0,3

 

3

 

1

 

1

 

1

 

0

 

-

 

х¹

 

8

 

7

 

6

 

5

 

4

 

3

 

2

 

1

 

Х⁵

 

х⁴

 

х³

 

х²

 

х¹

 

Параметри (варіанти), що порівнюються

 

 

 

 

Значення експертних оцінок (колективне рішення експертів)

 

1

 

0,2

 

0,35

 

0,05

 

0,2

 

0,2

 

1

 

0,2

 

0,3

 

0

 

0,2

 

0,3

 

Е²

 

1

 

0,2

 

0,4

 

0,1

 

0,2

 

0,1

 

Е¹

 

х⁵

 

х⁴

 

х³

 

х²

 

х¹

 

Параметр

 

 

 

 

Ринковий метод оцінки  вартості об’єкта інтелектуальної  власності застосовується з метою: