Організвційна структура підприемства

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ 

      1. Організаційна структура управління являє собою внутрішню будову будь-якої виробничо-господарської системи, тобто  спосіб організації елементів у систему, сукупність стійких зв'язків і відносин між ними. Таким чином, організаційну структуру управління можна визначити також як категорію менеджменту, яка відображає організаційний бік відносин управління і становить єдність рівнів і ланок управління у їх взаємозв’язку, де ланками управління є відокремлені органи (працівник), наділені функціями управління, правами для їх реалізації, визначеною відповідальністю за виконання функцій та використання прав; а рівень управління – це сукупність ланок управління на певному щаблі ієрархії управління.

      2. При всьому різноманітті типів  використовуваних організаційних  структур підприємств можна виділити  три їхній основних класи: класичні лінійно-функціональні структури;дивізіонні структури; адаптивні організаційні структури. Було виявлено, що жодна з розглянутих структур не може претендувати на універсальність, на практиці до проектування організаційних структур, як правило, використають ситуаційний підхід, при якому при рішенні тих або інших управлінських завдань сполучаються різні типи структур.

      3. Дослідження особливості функціонування систем управління підприємством у сучасних ринкових умовах дозволило визначити, що основні організаційні проблеми функціонування підприємств виникають через  невідповідність моделі організаційної структури умовам зовнішнього середовища, відсутності затвердженої стратегії підприємства й діючих механізмів контролю досягнення стратегічних цілей, низьким рівнем мотивації виконавців і керівників до якісного виконання службових обов'язків, недостатнім рівнем автоматизації управлінської діяльності. Аналіз існуючих критеріїв оцінки ефективності організаційних структур управління дозволив зробити висновки, що крім фінансових показників треба враховувати показники соціальної й системної ефективності, які можуть впливати на фінансові результати в майбутніх періодах.

      4. Виявлено, що ДТЦ «Південьенергоресурс» - це виробнича, сучасна, динамічно розвивається компанія, яка пропонує широкий спектр послуг з проектування і виготовлення виробів з металу. Встановлено, що обсяг виробництва продукції за 3 роки зменшився на 25,8%. Зниження обсягів виробництва обумовлено зменшенням попиту на ринку металевих виробів у зв`язку з фiнансово-економiчною кризою в країні. Аналіз ефективності діяльності ДТЦ «Південьенергоресурс» показав, що підприємство є прибутковим, прибуток в 2009 році склав 103 тис.грн., що на 94 тис.грн. більше минулорічного показника. ДТЦ «Південьенергоресурс» має низькі показники рентабельності, так у 2008 р. рентабельність зменшилась майже у 8 разів у порівнянні з 2007 р., у 2009 р. цей показник збільшився у 1,4 рази у порівнянні з попереднім. Таким чином, найбільших збитків підприємство зазнало у 2008 р., що пов’язано з кризовими явищами у країні, падінням попиту на продукцію та збільшенням собівартості продукції у зв’язку з збільшенням цін на матеріали, електроенергію та інше.

      5. Система управління ДТЦ «Південьенергоресурс» відноситься до лінійно-функціональної, на підприємстві функціональні підрозділи існують у вигляді штабу при керівництві, вони допомагають лінійним підрозділам розробляти конкретні питання, їх рішення мають рекомендований характер для лінійних керівників, вони позбавлені права видавати накази безпосередньо виконавця. Самі ж рішення та вказівки приймаються лінійним керівником товариства.

      Перевагами  існуючої організаційної структури ДТЦ «Південьенергоресурс» є:

      - функціональна спеціалізація апарата  управління істотно підвищує  його професіоналізм й ефективність  прийнятих управлінських рішень;

      - має місце чітке розмежування  повноважень, що забезпечує однозначність і несуперечність прийнятих рішень;

      - в оргструктурі складаються стійкі  й надійні зв'язки.

      Недоліками  існуючої організаційної структури ДТЦ «Південьенергоресурс» є:

      - твердий авторитарний стиль управління, відсутність автономії й самостійності  нижніх підрозділів;

      - дуже ускладнені процеси координування  при виникненні необхідності  меж функціональної координації:  координацію виявляється можливим  здійснити тільки на найвищому   рівні управління. Як наслідок  цього: значна довжина й перевантаження  каналів комунікації (від самих нижніх рівнів до вищого керівництва, а потім через функціональних керівників знову вниз), слабка взаємодія осіб, що приймають рішення на одному рівні, перевантаження вищої ланки управління, що не завжди виявляється в стані забезпечити координацію. У результаті залучаються додаткові помічники, які підкоряються керівникам різних рівнів. Це виявляється неефективним, оскільки приводить до розростання штабної структури, невизначеності процесів прийняття рішень і зниженню відповідальності за ухвалені рішення.

      6. Було встановлено, що  на досліджуваному підприємстві у 2009 р. у порівнянні з 2008 р. відбулися певні зміни, а саме: загальна чисельність працівників зменшилась на 150 чоловік, тобто має місце плинність кадрів, яка негативно впливає на виконання виробничої програми, та свідчить про наявність серйозних недоліків в організації виробництва та праці працівників, стримує своєчасне введення в дію об’єктів, викликає зайві витрати праці й коштів. Середньорічний виробіток робітника підприємства ТОВ «Контракт-М» більше  на 6,48 тис.грн. у порівнянні з попереднім. Негативно вплинуло на рівень середньорічного виробітку у 2009 р. зменшення частки робітників у ПВП на 22,7 тис.грн, але за рахунок збільшення кількість відпрацьованих днів, тривалості  робочого дня та середньогодинного виробітку продукції одним робітником відбулося збільшення середньорічного виробітку на 25,7 тис.грн.

      7. В основу створення моделі організаційної структури покладено вдосконалену модель Ericssonа-Penkerа яка дозволяє враховувати основні чотири системні сутності будь якої організаційної системи, а саме мету діяльності, систему бізнес-процесів для досягнення цієї мети, ресурсів необхідних для забезпечення бізнес-процесів і бізнес-правил, які однозначно регламентують діяльність організаційної структури в тих чи інших умовах

      8. Для узгодження інтересів виконавців на різних рівнях управління,  підвищення продуктивності комунікацій, зменшення витрат на комунікації й апарат управління, удосконалені механізми координації й організації взаємодій, засновані на методах структуризації цілей.

      Існуючі умови функціонування підприємств  даної галузі в Україні визначають доцільність використання лінійно-функціональних структур з високим рівнем централізації  влади при неможливості дивизіоналізації виробництва. Для підвищення ефективності таких структур необхідне використання більше діючі механізми координації, що використають інструменти мотивації персоналу.

      З метою збільшення якості й продуктивності праці фахівців і керівників, формування прагнення працівників до підвищення кваліфікації, що сприяє економічному росту підприємства, запропонований метод атестації керівників і фахівців для виявлення умов підвищення їхньої тарифної ставки й умов переміщення на іншу посаду. Цей метод є важливої складового механізму формування системи мотивації на досліджуваному  підприємстві.

      Для запобігання збитків від змін умов функціонування підприємства досліджені підходи до побудови автоматизованої  інформаційно-аналітичної системи  управління організаційними змінами на підприємстві, що використає сучасні інформаційні технології й дозволяє реалізувати технологію антикризового управління для своєчасного реагування на зміни.

      9. Реалізація основних результатів дослідження в системі управління ДТЦ «Південьенергоресурс» показала, що за рахунок підвищення продуктивності праці, а також оперативності і якості управлінських рішень економічний ефект від впровадження результатів складе 315 тис. грн.

     10. Теоретично обґрунтовано доцільність застосування технологій навчання у педагогічній діяльності. В основу різноманітних педагогічних технологій навчання покладено прагнення побудувати систему загальновідомим дидактичним принципам, а також переліку додаткових принципів. Можливості розгортання змісту навчання в його динаміці, дозволить задати систему інтелектуальних і соціальних відносин між людьми. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 

1. Ансофф  И. Стратегическое управление: Пер. с  англ. – М.: Экономика, 1989. – 352с.
2. Антонов А.Н., Морозова Л.С. Основы современной организации производства: Учебник. – М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2004. – 432 с.
3. Афонін А.С., Нестерчук В.П. Технологія реструктуризації підприємства: Навч. посіб. – К.: Видав. Європ. ун-ту фінансів, ін форм. систем, менеджменту і бізнесу, 2000. – 72 с.
4. Базилевич Л.А. Моделирование организационных структур. Л.: ЛГУ, 1998. – 160 с.
5. Богиня Д. П., Семікіна М. В. Трудовий менталітет у системі мотивації праці. – Кіровоград: Поліграф-Терція, 2002. – 226 с.
6. Борисова Е. Как создать правильную организационную структуру управления корпорацией // Персонал-микс. – 2003. – №7. – С. 1-5.
7. Браун Марк Г. Сбалансированная система показателей: на маршруте внедрения / Пер. с англ. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 226 с.
8. Воронин А.А., Мишин С.П. Модель оптимального управления структурными изменениями организационной системы // Автоматика и телемеханика, 2002. – № 8. – С. 136 - 150.
9. Вумек Джеймс П., Джонс Дэниел Т.  Бережливое производство: Как избавиться от потерь и добиться процветания вашей компании/Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 473 с.
10. Гончаров В.М., Іванов В.Л., Припотень В.Ю. Управління організаційно-економічною стабільністю на основі аналізу, формування і використання організаційного потенціалу підприємства // Держава та регіони. – Запоріжжя: Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 2006. – № 5. – С. 93-96.
11. Головенкін В.П. Педагогіка вищої школи //Підручник В.П.Головенкін.-К.: «КПІ»,2009-406.
12. Забродский В.А., Клебанова Т.С., Скурихин В.И. Анализ и предубеждение дестабилизации функционирования предприятий. – К.: Манускрипт, 1994. – 77 с.
13. Кодекс Законів про працю України // Збірник законів про працю. –К.: Вікар, 2003. – С. 5-132.
14. Колот А. М. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1998 . – 244 с.
15. Корпоративный менеджмент: Учеб. пособ./И.И. Мазур, и др. – М.: Омега-Л, 2005. – 376 с.
16. Лагоша Б.А., Шаркович В.Г., Дегтярева Р.Д. Методы и модели совершенствования организационных структур. М.: Наука, 1988. – 192 с.
17. Лейбкинд А.Р., Рудник Б.Л. Моделирование организационных структур (классификационный подход). М.: Наука, 1981. - 143 с.
18. Леліш А.М. До питання про визначення сутності поняття «фінансове оздоровлення» підприємств / Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. Вип. 12 (55) / Наук. ред. І.К. Бондар. – К., 2005. – С. 71-77.
19. Мазур И.И., Шапиро В.Д. Реструктуризация предприятий и компаний: Справочное пособие для специалистов и предпринимателей. - М.: Высшая школа, 2000, - 587 с.
20. Маслоу А. Мотивация и личность. -  С-Пб.: Питер, 2003. – 352 с.
21. Маслянко П. П., Майстренко А. С. «Проблеми та задачі моделювання бізнес-процесів організаційних структур» Вісник СНУ ім.. В. Даля № 4 (110) Ч.2, 2007р.  Стаття використана в повному обсязі.
22. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.: ДЕЛО, 1998. - 800 с.
23. Минцберг. Г. Структура в кулаке: создание эффективной организации. СПб.: Питер, 2002. - 512 с.
24. Маслянко П.П.,Вознюк С.С.,Вознюк А.С., Побудова мета моделі діяльності на основі загально психологічної теорії діяльності О.М. Леонтьева //Наукові вісті НТУУ «КПІ» -2010 -№1 – С.53-64.
25. Мороз О.С. Система построения организационной структуры управления предприятием // Металл и литьё Украины. – 2003. – № 9-10. – С. 19-26.
26. Оплата праці у виробничій сфері: проблеми та методологія збільшення заробітної плати в умовах ресурсозбереження: Монографія Гончаров В.М., Додонов О.В., Припотень В.Ю., Радомська М.С. – Донецьк, 2006. – 246 с.
27. Организация оплаты труда руководителей и специалистов в условиях перехода к рыночной экономике: Монография / Гончаров В.Н., Радомская М.С., Радомский С.И., Рамазанов В.С. и др. – Донецк: ООО «Альматео», 2006. – 196 с.
28. Організація управління ефективним розвитком промислових підприємств в умовах ринкового конкурентного середовища: Монографія / Гончаров В.М., Солоха Д.В., Припотень В.Ю., Фесіна О.А. – Донецьк, 2006. – 206 с.
29. Оучи У. Методы организации производства: Японский и американский подходы: Сокр. пер. с англ. – М.: Прогресс, 1984. – 328 с.
30. Петренко В.Л., Тимохин В.Н., Овечко А.В. Оценка сложности взаимодействий в экономической системе. // Вісник Донецького університету. Серія В. Економика і право. - №1. – 2000. – с. 33-37.
31. Припотень В.Ю. Анализ эффективности организационных структур управления промышленным предприятием // Модели управления в рыночной экономике: (Сб. науч. трудов) Общ. ред. и предисл. Ю.Г. Лысенко; Донецкий нац. ун-т. – Донецк: ДонНУ, 2007. – Вып. 10. – С. 192-202.
32. Припотень В.Ю. Концепция синтеза эффективной организационной структуры предприятия // Економіст. – 2008. – № 4. – С. 54-58.
33. Припотень В.Ю. Организация взаимодействий организационных субъектов предприятия // Матеріали IV Всеукраїнській науково-практичної конференції «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» 26-28 березня 2008 р., м. Луганськ. – С. 120-121.
34. Припотень В.Ю. Проектирование открытых организационных структур и системы взаимодействий в них // Новое в экономической кибернетике: (Сб. научн. ст.) Под общ. ред. Ю.Г. Лысенко; Донецкий нац. ун-т. // Модели проектного менеджмента. – Донецк: ДонНУ, 2008. – №1. – С. 18-24.
35. Припотень В.Ю. Синтез организационной структуры предприятия // Матеріали IV Всеукраїнській науково-практичної конференції «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» 26-28 березня 2008 р., м. Луганськ. – С. 118-119.
36. Проектирование организационных структур управления производством /Под ред. Н. Г. Чумаченко. - К.: „Наукова думка", 1979. - 256 с.
37. Пушкарь   А.И.   Модели   управления   развитием   производственно-экономических систем. - Харьков: ХГЭУ, 1997. - 268 с.
38. Реструктуризация предприятий и компаний/И.И. Мазур, В.Д. Шапиро и др.: Справочное пособие. Под ред. И.И. Мазура. – М.: Высшая школа, 2000. – 587 с.
39. Робсон М., Уллах Ф. Практическое руководство по реинжинирингу бизнес-процессов: Пер. с англ. / Под ред. Н. Д. Эриашвили. – М.: Аудит ЮНИТИ, 1997. – 238 с.
40. Рогоза М.Є. Адаптивні системи управління промисловим підприємством в умовах трансформації середовища господарювання // Вісник Донецького університету економіки та права..  Сер.: Економіка та управління. – 2005. – №2. – С. 67–75.
41. Самочкин В. Н. Гибкое развитие предприятия. Анализ и планирование. — М.: Дело, 1999. – 336 с.
42. Сергеева Л. Н. Моделирование структуры экономических систем и процессов. - Запорожье: ЗГУ, 2002. - 88 с.
43. Смирнова   Г.Н.,   Сорокин   A.A.,   Тельнов   Ю.Ф.   Проектирование экономических информационных систем:  Учебник/ Под ред.  Ю.Ф. Тельнова - М.: Финансы и статистика, 2001. - 512 с.
44. Спивак В.А. Организационное поведение и управление персоналом. – СПб: Изд-во «Питер», 2000. – 416 с.
45. Стратегическое управление персоналом: Изд. 2-е, пер. и доп. / Андриенко В.Н., Беликова Т.Ю., Голтвенко В.А., Лисенко Ю.Г. и др. – Донецк: Юго-Восток, 2005. - 201 c.
46. Татарников А.А. Управление  кадрами в корпорациях США, Японии, Германии. – М.: Экономика, 1999. – 154 с.
47. Тоцький В.І., Лавриненко В.В. Організаційний розвиток підприємства: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 247 с.
48. Франчук В. И. Основы построения организационных систем. - М.: Юрист, 1997. - 340 с.
49. Харічков К.С., Ткач К.І. Проблеми формування корпоративних структур в умовах економічного зростання // Наукові праці Донецького національного технічного ун-ту. Серія: економічна. Вип. 75. – Донецьк, ДонНТУ, 2004. – С. 48-54.
50. Шевченко А. Ф. Ефективність праці і мотиваційні фактори, що впливають на неї // Регіональні перспективи. – 2002. – № 3-4 (22-23). – С. 67-69.
51. Эффективность гибких производственных систем / Э. Г. Гудушаури, П. И. Чинаев, В. Е. Болнокин, В.В. Чередников. — М.: Наука, 1990. - 160 с.
52. Kaplan R.S., Norton D.P. The Balanced Scorecard Translating Strategy Action. – Cambridge Mass. 1996.

Додаток А